Твір на тему Сліпий музикант Короленко

Сліпий музикант

Володимир Короленко

До шостого видання *1

Почуваю, що перегляд та доповнення у повісті, яка витримала вже кілька видань, несподівані і потребують деякого пояснення. Основний психологічний мотив етюда — це інстинктивний, органічний потяг до світла. Звідси душевна криза мого героя і її розв’язання. І в словесних, і в друкованих критичних увагах мені доводилось натрапляти на заперечення, видимо, дуже ґрунтовне: на думку тих, хто заперечує, цього мотиву нема у сліпонароджених, які ніколи не бачили світла і тому не повинні почувати, що позбавлені того, чого зовсім не знають. Ця думка не здається мені правильною: ми ніколи не літали, як птахи, проте всі знають, як довго відчуття польоту супроводить дитячі й юнацькі сни. Мушу однак признатися, що цей мотив увійшов до моєї роботи, як апріорний, підказаний лише уявою. Аж через кілька вже років після того, як мій етюд почав виходити окремими виданнями, щаслива нагода дала мені під час однієї з моїх екскурсій можливість безпосереднього спостереження. Постаті двох дзвонарів (сліпий та сліпонароджений), що їх читач знайде в розд. VI, відмінність їх настроїв, сцена з дітьми, Єгорові слова про сни — все це я занотував у своїй записній книжці просто з натури, на вишці дзвіниці Саровського монастиря Тамбовської єпархії, де обидва сліпі дзвонарі, може, й тепер ще водять одвідувачів на дзвіницю. Відтоді цей епізод — на мою думку, вирішальний у зазначеному питанні — лежав на моїй совісті при кожному новому виданні мого етюда, і тільки те, що трудно братися знову до старої теми, заважало мені ввести його раніше. Тепер він становить найістотнішу частину додатків, що увійшли в це видання. Інше все виникло попутно, бо,— раз порушивши колишню тему,— я вже не міг обмежитися механічною вставкою, і робота уяви, що потрапила в давнішу колію, природно відбилася і на суміжних частинах повісті.

Дитина народилася в багатій сім’ї Південно-західного краю, глухої півночі. Молода мати лежала в глибокому забутті, та коли в кімнаті пролунав перший крик новонародженого, тихий і жалібний, вона заметалася з заплющеними очима у своїй постелі. її губи шепотіли щось, і на блідому обличчі з лагідними, майже дитячими ще рисами з’явилася гримаса нетерпеливого страждання, як у пещеної дитини, що відчуває незвичне горе.

Бабка нахилилася вухом до її щось тихо шепочучих губ.

— Чого. чого це він? — питала хвора ледве чутно.

Бабка не зрозуміла, про що питають. Дитина знову закричала. По обличчю хворої пробіг відбиток гострого страждання, і з заплющених очей сковзнула велика сльоза.

— Чого, чого? — як і перше, тихо шепотіли її губи.

Цим разом бабка зрозуміла запитання і спокійно відказала:

— Ви питаєте, чого дитина плаче? Це завсіди так буває, заспокойтеся.

Але мати не могла заспокоїтись. Вона здригалася щоразу, коли чула новий крик дитини, і все повторювала з гнівним нетерпінням:

— Чого. так. так жахливо?

Бабка не вчувала у крикові дитини нічого особливого і, бачачи, що мати говорить мов у неясному забутті та, мабуть, просто марить, облишила її і стала порати дитину.

Юна мати замовкла, і тільки часом якесь важке страждання, що не могло прорватися назовні рухами чи словами, витискувало з її очей крупні сльози. Вони просочувались крізь густі вії і тихо котилися по блідих, як мармур, щоках.

Може, серце матері почуло, що разом з новонародженою дитиною прийшло на світ темне, незбутнє горе, яке нависло над колискою, щоб іти в парі з новим життям до самої могили.

А може, це було й справжнє марення. Та чи так, чи сяк, але дитина народилася сліпою.

Спочатку ніхто цього не помітив. Хлопчик дивився тим тьмяним і невиразним поглядом, яким дивляться до певного віку усі новонароджені діти. Дні збігали за днями, життя нової людини лічили вже на тижні. її очі проясніли, з них зійшла мутна поволока, зіниця визначилась. Але дитина не повертала голови за ясним променем, який линув у кімнату разом з веселим щебетанням птахів та з шепотом зелених буків, що погойдувались біля самих вікон у густому сільському саду. Мати, яка встигла одужати, перша занепокоєно спостерегла чудний вираз дитячого обличчя, що завжди було нерухоме і якось не по-дитячому серйозне.

Молода жінка дивилася на людей, як сполохана горлиця, і питала:

— Скажіть же мені, чого він такий?

— Який? — байдуже перепитували сторонні.— Він нічим не різниться від інших дітей такого віку.

— Подивіться, як чудно шукає він щось руками.

— Дитина не може ще координувати рухів рук з зоровими враженнями,— відповів лікар.

— Чого ж він дивиться все в одному напрямі. Він. він сліпий? — вирвався раптом з грудей матері страшний здогад, і ніхто не міг її заспокоїти.

Лікар узяв дитину на руки, швидко повернув до світла і зазирнув в очі. Він трохи збентежився і, сказавши кілька незначних фраз, поїхав, обіцяючи вернутися днів за два.

Мати плакала й билась, мов підстрелений птах, пригортаючи дитину до своїх грудей, тимчасом як очі хлопчика дивилися все тим самим нерухомим і суворим поглядом.

Лікар, справді, вернувся днів через два, захопивши з собою офтальмоскоп. Він засвітив свічку, наближав і віддаляв її від дитячого ока, заглядав у нього і, нарешті, сказав із зніяковілим виглядом:

— На жаль, пані, ви не помилилися. Хлопчик, справді, сліпий, і до того безнадійно.

Мати вислухала цю звістку з спокійним смутком.

— Я знала давно,— сказала вона тихо.

Сім’я, в якій народився сліпий хлопчик, була невелика. Крім названих уже осіб, вона складалася ще з батька та “дяді Максима”, як звали його всі без винятку домашні і навіть сторонні. Батько був такий, як тисячі інших сільських поміщиків Південно-західного краю: він був добродушний, мабуть, навіть, добрий, пильно наглядав за робітниками і дуже любив будувати й перебудовувати млини. Ця праця забирала майже весь його час, і тому голос його лунав у домі лише в певні, визначені години дня, що збігалися з обідом, сніданком та іншими такими подіями. В цих випадках він завжди казав незмінну фразу: “Чи здорова ти, моя голубко?” — після чого сідав до столу і вже майже нічого не говорив, хіба коли-не-коли сповіщав щось про дубові вали та шестерні. Зрозуміло, що його мирне й нехитре існування мало відбивалося на душевному складі його сина. Зате дядя Максим був зовсім інша людина. Років за десять перед описуваними подіями дядя Максим був відомий як найнебезпечніший забіяка не тільки в околицях його маєтку, а навіть у Києві “на Контрактах”2. Усі дивувалися, як це в такій поважній з усякого погляду сім’ї, якою була сім’я пані Попельської, народженої Яценко, міг удатися такий жахливий братік. Ніхто не знав, як слід з ним поводитися і чим йому догодити. На ласкаві речі панів він відповідав нечемностями, а селянам дарував свавільство й грубощі, на які найлагідніший із “шляхтичів” неодмінно відповідав би ляпасами. Врешті, на велику радість усіх добромисних людей, дядя Максим за щось дуже розгнівався на австрійців і виїхав до Італії: там він приєднався до такого ж забіяки й єретика — Гарібальді, що, як з жахом переказували пани поміщики, побратався з чортом і за ніщо має самого папу. Звичайно, таким способом Максим навіки занапастив свою бентежну схизматичну душу, зате “Контракти” проходили з меншими скандалами і багато благородних матусь перестало турбуватися за долю своїх синів.

Мабуть, австрійці й собі дуже розгнівалися на дядю Максима. Час від часу у Кур’єрку, здавен улюбленій газеті панів поміщиків, згадувалося в реляціях його ім’я серед одчайдушних гарібальдійських сподвижників, доки одного разу з того ж таки Кур’єрка пани не довідалися, що Максим упав разом з конем на полі бою. Розлючені австрійці, які давно вже, очевидно, гострили зуби на завзятого волинця (що ним, мало не одним, на думку його земляків, тримався ще Гарібальді), порубали його, як капусту.

— Погано скінчив Максим,— сказали собі пани і приписали це спеціальному заступництву св. Петра за свого намісника. Максима вважали померлим.

Виявилось, проте, що австрійські шаблі не здолали вигнати з Максима його затятої душі і вона лишилась, хоч і в дуже попсованому тілі. Гарібальдійські забіяки винесли свого гідного товариша з бійки, віддали його кудись до госпіталю, і от, через кілька років, Максим несподівано прибув у дім своєї сестри, де й залишився.

Тепер йому було вже не до дуелей. Праву ногу йому зовсім відрізали, і тому він ходив на милиці, а ліва рука була покалічена і придатна лише на те, щоб сяк-так спиратися на ціпок. Та й взагалі він став серйознішим, вгамувався, і тільки часом його гострий язик орудував так само влучно, як колись шабля. Він перестав їздити на “Контракти”, рідко бував серед товариства і здебільшого проводив час у своїй бібліотеці, читаючи якісь книжки, про які ніхто нічого не знав, крім припущення, що книжки зовсім безбожні. Він і писав щось, та як його роботи ніколи не друкувалися в Кур’єрку, то ніхто не надавав їм серйозної ваги.

У той час, коли в сільському будиночку появилася і стала рости нова істота, в коротко обстриженому волоссі дяді Максима вже пробивалася срібляста сивина. Плечі від постійного упирання милиць піднялися, тулуб набрав квадратної форми. Химерний вигляд, похмуро зсунуті брови, стукіт милиць та клуби тютюнового диму, якими він постійно повивав себе, не випускаючи з рота люльки, — усе це лякало сторонніх, і тільки близькі до інваліда люди знали, що в порубаному тілі б’ється гаряче й добре серце, а в великій квадратній голові, укритій щетиною густого волосся, працює невгамовна думка.

Та навіть і близькі люди не знали, над яким питанням працювала ця думка в той час. Вони бачили тільки, що дядя Максим, оповитий синім димом, просиджує часом цілі години без руху, з затуманеним поглядом і похмуро зсунутими густими бровами. Тимчасом, знівечений боєць думав про те, що життя — боротьба і що в ньому немає місця для інвалідів. На думку йому спадало, що він навіки вже вибув з лав і тепер даремно завантажує собою фурштат3; йому здавалося, що він рицар, вибитий з сідла життям і повалений у прах. Чи не легкодухо звиватися в поросі, мов розчавлений черв’як; чи не легкодухо хапатися за стремено переможця, вимолюючи в нього жалюгідні рештки власного існування?

Доки дядя Максим з холодною мужністю обмірковував цю пекучу думку, зважуючи й зіставляючи доводи за і проти, перед його очима почала мелькати нова істота, якій доля судила з’явитися на світ уже інвалідом.

Твір-роздум на тему Сліпий музикант

Ответ

До кожного молодої людини у час йдеться про подальшій долі, ставлення до людей і до світу. Світ навколо величезний, у ньому є чимало різних доріг, і майбутнє людини залежить від правильного вибору свого життєвого шляху. Але що робити тому, кому невідомий це величезний світ, — сліпій?

У дуже складні умови ставить Короленка свого героя, слепорожденного Петра, наділивши його розумом, талантом музики і загостреною сприйнятливістю всім проявам життя, побачити яких ніколи зможе. З дитинства він теж знав один світ, спокійний та надійний, де зараз його завжди почувався центром. Він знав тепло сім’ї та добре дружнє участь Евеліни. Неможливість побачити колір, зовнішній вигляд предметів, красу оточуючої природи засмучувала його, але уявляв цей знайомий світ садиби завдяки чуйному сприйняттю його звуків.

Усе змінилося після зустрічі з сім’єю Ставрученков: він дізнався про існування іншого світу, світу поза садиби. До цих суперечкам, до бурхливому вираженню думок в очікуванні молоді він поставився з захопленим подивом, але незабаром відчув, «що ця жива хвиля котиться повз нього». Він чужій. Правила життя жінок у великому світі йому невідомі, і навіть невідомо, захоче той інший світ прийняти сліпого. Ця зустріч різко загострила його страждання, посіяла сумніви щодо його душі.

Після відвідин монастиря і знайомства з сліпими звонарями їх залишає болісна думка, що відособленість людей, злість і егоїзм — неминучі якості слепорожденного людини. Петро відчуває спільність своєї долі на долю озлобленого дзвонаря Єгора, ненавидящего дітей. Але можливе й те ставлення до світу, до людей. Є легенда про сліпому бандуристе Юркові, участвовавшем в походах отамана Игната Карого. Цю легенду Петро дізнався від Ставрученко: ознайомлення з новими людьми та очі великою світом принесло юнакові як страждання, а й розуміння те, що вибір шляху належить самої людини.

Найбільше допоміг Петру дядько Максим, його уроки. Після бродяжництва зі сліпими і паломництва до чудотворною іконі озлоблення проходить: Петро справді вилікувався, але не фізичного недуги, як від недуги душевного. На зміну злобі приходить почуття співчуття до людей, бажання нічого вдіяти. Сліпий знаходить сили у музиці. Через музику може впливати на людей, розповідати їм найголовніше, те про життя, що це важко зрозумів вона сама. Такий вибір сліпого музиканта.

Читайте также:  Твір роздум на тему Дружба

У повісті Короленка як Петро з проблемою вибору. Так само складний вибір має зробити і Евеліна, подруга сліпого. З дитинства вони були, суспільство так і дбайливе увагу дівчинки допомагало і підтримувало Петра. Їх дружба багато дала і Эвелине, як і Пьотр, її практично вони мали ставлення до життя поза садиби. Зустріч пройшла з братами Ставрученко був і нею зустріччю з незнайомим та очі великою світом, який був готовий узяти її. Молодих людей намагаються захопити її мріями та сподіваннями, не вірять, що у сімнадцять років можуть вже розпланувати своє життя. Мрії опьяняют її, але в життя немає Петру. Вона розуміє страждання й сумніву Петра — і робить «тихий подвиг любові»: вона перша своє почутті Петру. Рішення створити сім’ю також походить від Евеліни. Це її вибір. Заради сліпого Петра вона одразу й назавжди закриває собі шлях, так заманливо змальований студентами. І письменник зміг нас переконати, що це був не жертва, а прояв щирої та дуже самовідданого

Так хочеться погодитися на це постулатом Короленка. І всі нові підтвердження знаходиш за іншими творах письменника. Хоч би як була ворожа життя, «все-таки попереду — вогні. » — таким є головне думку вірші в прозі «Вогники». Разом про те оптимізм письменника зовсім на бездумний, відвернений від складнощів життя. Показова цьому плані повість «Сліпий музикант». Труден шлях самопізнання слепорожденного Петра Попельского. Долаючи страждання, він цурається егоїстичного права знедоленого долею особи на одне тепличную життя. Шлях героя лежить пізнання й пісень, і неприємностей народу, через занурення у життя. А щастя, стверджує автор повісті, — таке відчуття повноти життя і відчуття свої потреби у житті народу. Сліпий музикант буде «нагадувати щасливим про нещасних» — такий вибір героя повісті.

Твори Короленка вчать не боятися життя, приймати її такою, якою вона є, і схиляти голову перед труднощами. Треба вірити, що «все-таки попереду — вогні. ». Людина має іти врозріз і дістатися цього світла: навіть якщо руйнується остання надія на. Тоді це будуть цілісна особистість, сильний характер. Таких людей хотів би бачити письменник, бо вірив, що такі є могутність і вплив сила Росії, її надія й опора й, звісно, її світло. Адже сама Короленка був саме такий.

Відгук на прочитаний твір (повість В Г. Короленко «Сліпий музикант»)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Тема. Відгук на прочитаний твір (повість В Г. Короленко «Сліпий музикант»)

Мета: продовжити аналіз ідейно-художній особливостей повісті В.Короленка «Сліпий музикант»; визначити особливості написання твору-відгуку; розвивати вміння учнів висловлювати власне ставлення до прочитаного твору, поведінки і вчинків героїв.

Обладнання: додаток (6 слайдів): питання для актуалізації знань, пам’ятки для написання творчої роботи;

Тип уроку: урок розвитку мовлення.

Талант без роботи так само поганий,

як робота без таланту.

Анатоль де Франс

І.Актуалізація опорних знань учнів (слайд 1).

1. Бесіда за прочитаним твором (слайд 2).

– Що ви запам’ятали про життя видатного російського прозаїка Володимира Короленка?

– Як життя письменника пов’язане з Україною?

– Яка історія написання повісті «Сліпий музикант»?

– Які проблеми порушуються у творі?

– Що ви дізналися про дитинство Петруся Попельського?

– Чи мав він друзів? Що ви можете про них розповісти?

– Які життєві випробування випали на долю хлопця?

– Хто допоміг юнакові стати справжнім чоловіком?

– Яку роль у становленні характеру головного героя відіграв його дядько Максим Яценко?

2. Гра «Упізнай героя за характеристикою».

Замолоду він славився всюди «небезпечним забіякою» і виправдав цю характеристику: поїхав в Італію, де поступив в загін Гарібальдіа. (Максим Яценко).

Ця красива дівчинка , спокійна і розсудлива , випадково знайомиться з Петром на прогулянці. Сп очатку вона не здогадується, що хлопчик сліп ий . (Евеліна).

Вони стають друзями. Вони разом беруть уроки у дядька Максима. Діти зростають , а дружба їх стає все міцніш ою . (Максим Яценко).

Йому доводиться боротися із сліпою материнською любов’ю: він пояснює своїй сестрі Анні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може зашкодити розвитку хлопчика. (Петрусь та Евеліна).

Сліпий юнак грає на фортепіано перед гостями. Усі приголомшені і передбачають йому популярність. Уперше юнак усвідомлює, що і він здатний щось зробити в житті. (Петро).

У садибу хлопець повертається зовсім іншою людиною, душа його с ціляється. Мати гнівається на нього за обман, але скоро прощає . Герой багато розповідає про свої мандри. (Петро).

Він дійсно їде до Київа і звідти пише додому заспокійливі листи. (Максим Яценко).

Коли лікар повідомив, що дитина поза сумнівом, зрячий, батька охоплює така радість, що на декілька митей йому здається, ніби він сам усе бачить: небо, землю, своїх близьких. (Петро).

ІІ. Оголошення теми і завдань уроку.

Робота з епіграфом.

– Як ви розумієте слова епіграфа про талант і працю?

– Що дало можливість Петрові Попельському стати впевненим у свої сили, свій талант, свої можливості?

ІІІ. Написання творчої роботи (слайд 3).

1. Робота з пам’яткою « Як підготуватися до написання відгуку ».

– Приступаючи до написання відгуку на прочитану книгу, важливо продумати мету вашої творчої роботи (поділитися враженням про книжку, посперечатися з приводу оцінки героїв твору, поставити проблемне запитання, що виникло під час читання до адресата – того, до кого ви хочете звернутися у своїй роботі – до автора твору, ваших друзів, батьків та ін., – на його форму: твір-роздум, лист, нотатки до шкільної газети тощо).

– У вступній частині дайте загальну оцінку прочитаному, висловіть свої враження від твору, про який ви пишете відгук.

– В основній частині докладніше зупиніться на своїх враженнях від прочитаного, конкретно їх аргументуйте, зверніть увагу на позицію автора.

– Зробіть висновки щодо прочитаного твору.

2. План написання твору-відгуку ( слайд 4).

– Бібліографічний опис книги.

– Короткі відомості про автора (місце твору у творчості письменника)

– Головна проблема твору.

– Коротко зміст прочитаного тексту.

– Охарактеризувати героїв (головні і другорядні), розмірковуючи про їх вчинки, характери, – стосунки з іншими персонажами.

– Переказ найбільш цікавого епізоду.

– Визначте ставлення автора до описаних подій.

3. Самостійна робота учнів.

Написання творчої роботи.

4. Підсумок уроку.

5. Домашнє завдання (слайд 5).

1. Дописати творчу роботу.

2. Знайти у тексті повісті «Сліпий музикант» описи природи, виділити їх, приготуватися виразно читати.

3. Переглянути фільм «Сліпий музикант», звернути увагу на картини природи, на тлі яких відбуваються події у творі.

Сочинение по повести Слепой музыкант Короленко

Главный герой произведения В.Г. Короленко «Слепой музыкант» слепой от рождения. С младенчества он рос в безмятежном покое, чувствуя себя защищённым и любимым. Конечно, невозможность видеть всё, что происходит вокруг него, природу, своих близких и просто солнечный свет печалило его, но зато взамен отсутствию зрения Петруся был очень чувствителен к звукам окружающего мира.

Знакомство с семьёй Ставрученков становится, наверное, первым в жизни потрясением для мальчика, его первым столкновением с реальным миром. Он вдруг узнает, что помимо его усадьбы, за ее пределами существует совсем другой мир. Сперва он заинтересованно слушал эти разговоры, но затем он почувствовал себя чужим здесь. Эта встреча заставила его задуматься и принесла ещё больше страданий.

Когда Петр посетил монастырь и встретился со слепыми звонарями, это произвело на него такое сильное впечатление, что он кардинально изменил свое отношение к жизни. Звонарь Роман ослеп, когда ему было 7 лет, он был очень добродушен и мил, а вот Егорий обозлился на весь мир, не переносил детей, он корил судьбу, что она так несправедливо с ним обошлась. Петр ощущал, что похож на Егория и думал, что все, кто родился слепыми злые. Он испытывал зависть к слепым попрошайкам на улице, ведь им некогда думать о своем горе, надо добывать себе пропитание и ночлег.

Встреча со слепым дядей Максимом потрясла его до глубины души. Дядя предлагает своему племяннику отказаться от всех благ сытой и богатой жизни и испытать на себе все «радости» бедных. В итоге Петр примыкает к компании слепых музыкантов.

После скитания со слепыми и совершив паломничество к чудотворной иконе, злость Петра уходит. Он избавился от своей болезни, но не от слепоты, а от душевного озлобления на весь мир. Злоба неожиданно сменилась другими чувствами: сочувствием, состраданием и непреодолимым желанием оказывать помощь другим людям.

Немаловажную роль в жизни Петра сыграла Эвелина. Она явилась для него теплым лучиком надежды, которая помогла ему справиться со своим несчастьем и обрести гармонию с самим собой.

Петр справился со своим душевным дискомфортом, он пришел к своему счастью, снося все преграды, встречавшиеся на пути. Он избавился от злобы и эгоизма. Он хорошо уяснил для себя, что несмотря на все невзгоды, надо идти вперёд, стремиться к заветной цели, изживать из себя весь негатив и тогда ты непременно увидишь « свет в конце тоннеля».

2 вариант

Произведение начинается с того, что в одной состоятельной дворянской семье рождается мальчик, как узнается позже, что он родился слепым, и это не поправимо. Мать долгое время пребывала в депрессии, но позже смогла взять себя в руки. Родители очень любят своего ребенка, стараются его баловать. Он никогда не в чем не нуждался.

В семье также присутствует дядя слепого мальчика, брат Петиной матери. Он самодостаточен и пытается сделать из него самодостаточного уверенного человека, и дает совет матери, чтобы та с ним не сюсюкалась и сам не проявлял жалости к племяннику.

У мальчика же нету друзей, так как ему сложно было найти общий язык с ровесниками, он чувствует себя не таким как все. Однажды его жизнь меняется, когда он встретил девочку по имени Эвелина. Ей было очень жаль мальчика. Она была добродушной и чувствительной девочкой. Позже их дружба переросла в любовь. Когда дети выросли, они поженились и у них родился ребенок, у которого не было проблем со зрением.

Позже у мальчика проявляется талант в музыке. А также Петр перестает чувствовать себя неполноценным. Позже Петр стал талантливым музыкантом. Музыка помогла ему исцелиться, он не стал замыкаться в себе и терять смысл жизни, постоянно думая о своих проблемах.

Понять свое предназначение помогла не только музыка, но и его дядя. Благодаря тому режиму, которому он установил Петрусе, мальчик не растет беспомощным. В шесть лет дядя Максим решает подарить племяннику лошадь, и хотя мать считала эту затею не очень хорошей Петруся научился легко держаться в седле спустя месяца два.

Петруся смог преодолеть все трудности и обрел свое счастье. Он смог побороть ту злобу, которую обычно чувствуют незрячие люди.

Это произведение учит читателей, что несмотря не на что, нужно идти к своим целям. Какие бы не были препятствия и преграды на пути, ну нужно опускать руки. К тому же в жизни всегда найдется тот человек, который поможет поверить в себя. Близкий человек поможет преодолеть горе. Петр смог вырасти хорошим, а также талантливым человеком. Петр смог занять нужное место в жизни, не смотря не на что. Его родные и близкие люди помогли ему в этом, а именно любящая мать, дядя, который вселил в него дух уверенности и конечно же Эвелина, которая поддерживала Петра и подарила ему свою любовь.

Это произведение никого не оставит равнодушным. Эта история вызывает сначала у читателя глубокие переживания и сострадания, а позже также чувство легкости и радости.

Также читают:

Картинка к сочинению По рассказу Слепой музыкант

Популярные сегодня темы

В своих рассказах и других произведениях Чехов часто поднимает тему бесцельности или своеобразной обреченности человеческого существования. Он передает эти мотивы через образы интеллигентов

Ранние произведения Максима Горького, особенно рассказы, овеяны атмосферой романтизма. При этом в них присутствуют уже революционные нотки и идея Ницше о «сверхчеловеке»

Лев Николаевич Толстой – один из самых популярных русских писателей, который знаменит и за границей. Так же он являлся публицистом, религиозным деятелем, просветителем. Его произведения наполнены глубинным смыслом.

История Гоголя представляет собой масштабную аллегорию, которая изображает глубоко мистические и религиозные смыслы. Пласт описания помещиков представляет перед читателем изображение грехопадения

Время – это неотъемлемая часть нашей жизни. Можно сказать, что сама жизнь является олицетворением времени, как день начинается с восхода солнца и заканчивается его закатом

Твір на тему Сліпий музикант Короленко

Володимир Короленко був видатним українським та російським письменником. Він був гуманістом. У своїх творах митець ставив у центр людину, її переживання, проблеми та виклики. Твір “Сліпий музикант” є яскравим прикладом гуманізму автора.

Він змушує задуматись над сенсом життя.

Читайте также:  Твір роздум на тему Природа

Читаючи оповідання, я усвідомив що людські можливості дуже широкі. Весь світ відкритий перед нами. Перед нами тисячі доріг, і тільки від нас залежить якою ми підемо і який цей шлях буде для нас.

Наше щастя залежить від нашого вибору, перед яким ми стикаємось

Сила людини справді неоціненна. Ми рідко про це задумуємось. Лише коли нас чогось позбавляють, ми що втрачаємо, тоді ми чітко бачимо власні помилки та невикористані можливості. Більшість з нас здорові, мають всі шанси стати великими людьми.

Але як бути людям у яких можливості менші за нас? Це не означає що вони слабші й тому меншою мірою заслуговують на щастя. Головний герой оповідання народжується незрячим. Ми не зможемо ніколи

Маленька людина, яка народилась формується під впливом навколишнього світу. Споглядаючи природу, спостерігаючи за іншими людьми дитина як губка всмоктує інформацію, аналізує і робить висновки. Це відбувається навіть на несвідомому рівні.

Але без органу зору все зовсім інакше.

Незряча людина може тільки уявляти світ. Він може бути настільки несхожим на реальний, що це просто нереально зараз нам усвідомити. Але сила людини справді велична.

Адже навіть бувши позбавленим зору, вона може віднайти в собі сили жити, відчувати не гірше ніж зрячі. Маленький Петрусь натрапляти на труднощі почав дуже рано. Спочатку його ростили в тепличних умовах, де він був в повній безпеці.

Живучи так, Петрусь вважав що це і є весь світ. Такий обмежений, такий комфортний і спокійний. Але він дорослішав і світ навколо нього змінювався незалежно від його бажань.

Перша зустріч з сім’єю Ставрученків його потрясла. Він відкрив для себе що існує якийсь інший світ, який вже не є такий комфортний і безпечний. Це стало для нього великим потрясінням і внаслідок цього починає почувати себе самотнім. Але Петрусь не здався, він почав боротьбу за щастя з такою наснагою, що перемога стала неминучою.

За допомогою мистецтва, талантів які в ньому ховались він досяг своєї мети. Мене вразив цей твір. Ми мусимо зрозуміти що життя це постійні прагнення і постійний шлях до мети.

Не треба відмовлятись від боротьби, а радо її прийняти й тоді щастя відкриється нам.

Related posts:

Чи Легко бути молодим? 9 клас Твір на вільну темуЧи важко бути молодим? Можливо, відповісти на це питання не можна, але спробувати можна. У сучасному 21-ом столітті в парубка багато обов’язків і розваг І не кожний парубок виконує свої обов’язки або ж розважається Якщо людина здраво мислить, міркує й живе то цій людині однозначно легше жити в кожному віці Але, а як же в […].

Твір на тему: Історія душі людської” у романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”У передмові до роману “Герой нашого часу” Лермонтов визначає своє письменницьке завдання – намалювати “сучасної людини”, “портрет, ськладена з пороків усього нашого покоління”. Бєлінський назвав роман “смутною думою про наш час”. Особливість роману в тім, що портрет часу рисується як історія однієї людської душі. Сам Печорін, міркуючи про своє життя, знаходить у ній багато загального […].

Твір роздум на тему ЩастяНас часто запитують “Що таке щастя?” або “Чи щасливий ти?”. Ці питання змушують задуматися над тим, що дійсно є щастя. В сучасному світі люди змінили свої пріоритети й для них важливими є матеріальні цінності. Хтось радіє новенькому телефону, а хтось поїздці за кордон. Ця людина щаслива лише тому що в неї є гроші та тому […].

Твір на тему Моя улюблена книгаЧитати книги – моє улюблене заняття. Вони збагачують людину, роблять її кращою. Завдяки книгам можна побувати в різних місцях, в різні епохи не виходячи зі свого дому. Я люблю читати різні жанри, однак в мене є улюблена книга, яку я перечитував вже не один раз. Творчість відомого американського письменника Джека Лондона захоплювала мене вже давно. […].

Крейслер – музикант із роману Гофмана “Життєві погляди кота Мурра”Крейслер – музикант із роману Гофмана “Життєві погляди кота Мурра” Крейслер – музикант, багато в чому автобіографічна фігура, протипоставлена філістерству, охарактеризованому з іронією: “Гарні люди, але погані музиканти”. Джерело: Роман “Життєві погляди кота Мурра” Автор: Ернст Теодор Амадей Гофман Крейслер змушений заробляти собі на життя, слухаючи кепські голоси бездарних дівиць, які музику поглинають із таким […].

Твір на вільну тему: Міркування про дружбу й любовТвір пО роману М. О. Булгакова “Майстер і Маргарита”. Людина – складна натура. Вона ходить, говорить, харчується. І є ще багато, багато всього, що вона може робити. Людина – доконаний утвір природи; вона дала йому те, що вважала потрібним. Вона дала їй право володіти собою. Але як часто людина переступає цю рису володіння. Людина користується […].

Твір на тему Сто тисяч Карпенко-КарийІван Карпенко-Карий – український письменник, драматург, актор, являється автором багатьох творів, одним із яких є – п’єса “Сто тисяч”. Навіть із самої назви, можна зрозуміти про що буде розповідатися. Тому я хочу розповісти вам, про те що відбувалося у цьому творі, про головну думку яку автор намагався донести читачам і про те що, деяка частина […].

Твір за романом А. Камю “Чума”Нові засоби зображення внутрішнього світу людини в модерністській прозі XX століття. У кінці XIX – і-і – на качану XX ст. у мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових форм зображення людини й світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XIX століття, письменники всі більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX […].

Твір на тему: “Зима в нашім дворі”Твір на тему: “Зима в нашім дворі” Опис теми: Міркування на тему зима, сніг, перші теперішні морози, візерунки на вікнах і новорічний настрій в очікування нового року Зима в нашім дворі. От і прийшла зима в наш двір. Відразу ж вся місцевість виявилася покритої більшим сніжним покривом, а діти потягнулися на вулицю. Санки, ігри в […].

Твір на тему краса душіЩо таке краса душі людини? Цим питанням задається кожний хто вперше почув цю фразу або скоріше прочитав її у книжці. Є звичайна краса, видима неозброєним оком як тільки ми вперше побачили людину, але поспілкувавшись часто з’ясовується що не все у неї так гарно як здавалось. Що ж таке душа? Це дуже складне питання, але у […].

Твір на тему: – Лермонтов – наш сучасникТворчість Лермонтова – це історія покоління 30-х років XIX століття, покоління, якому дісталася важка доля людей епохи “безвременья”, коли все краще в людях губилося, тому що вони не могли знайти застосування своїм “силам неосяжним”. Але чи можемо ми ськазати, що це трагедія тільки сучасників Лермонтова? Чому багато поколінь російських людей читають і перечитують добутку великого […].

Твір роздум на тему КрасаЩо в нашому житті означає краса? І про яку саме йдеться мова? Краса зовнішня, чи духовна? Не так часто, в загальній складності на шкільних уроках, ми ставимо собі таке питання – що важливіше, бути красивим зовні, або ж проміняти красу тіла на внутрішню красу? Це чимале питання хвилювало багатьох знаменитих письменників і поетів. І думки […].

Твір на тему Духовне багатствоМайже кожна людина мріє бути багатою: мати немало грошів, дорогоцінностей та речей. Але не кожен з нас замислюється над тим, що фінансове багатство не найголовніше у житті і не треба забувати про такий термін як духовне багатство. Не кожна багата грошами людина може назвати себе багатою духовно, бо це – особливий вид багатства, який доступний […].

Джонни Фейворит – музикант, що продав душу дияволові з фільму “Серце ангела”Джонни Фейворит (Гаррі Ейнджел) – музикант, що продав душу дияволові з фільму “Серце ангела” Нью-Йорк, 1955 рік. До приватного детектива Гарри ейнджелу (Микки Рурк) звертається якийсь Луи Сайфер (Роберт де Ниро) із проханням розшукати талановитого музиканта Джонни Фейворита. Джерело: Фільм “Серце ангела” Автор: Алан Паркер Роль виконав: Микки Рурк В 1943 році містер Сайфер уклав […].

Твір на тему Життєстверджуюча сила роману “Сто років самітності”На той час, коли роман “Сто років самітності” вийшов першим виданням, його автор прожив на світі без малого сорок важких, неспокійних, часом болісних років. У книзі показана не вся історія країни, а лише найбільш гострі її моменти, характерні не тільки для Колумбії, але й для інших держав Латинської Америки. Габриель Гарсиа Маркес не ставить собі […].

Твір на тему “Літній ліс”Літній ліс – треба вміти бачити його красу Літо! Літні канікули! Літня воля! Що робити влітку? Звичайно ж, їхати на дачу, у село, ближче до природи, ближче до лісу. Як приємні прогулянки по літньому лісі. По лісі йти треба тихо й слухати. Тоді можна багато чудових звуків почути, яких у міському шумі ніколи не буває. […].

Твір на тему “Осінні канікули”Осінні канікули Я не люблю осінь за її погану погоду й холодні вітри. Але один раз я потрапив восени на природу, і зрозумів, що це дуже гарна пора року. Причому, краса особлива, несхожа на весняну, коли все пробуджується. Мені нечасто вдається побувати в лісі восени, а цього року однокласник запропонував провести канікули в його рідні […].

Твір на тему: “Літо на дачі”Твір на тему: “Літо на дачі” Літо не в селі, а на дачі Звичайно, моя улюблена пора року – це літо. Літо для мене – це пора дач. У нас немає села, тому по вихідним ми з родителями відпочиваємо на дачі. Так щосуботи й неділю доводиться проводити за збиранням своєї ділянки, допомагаючи батькам. Це буває […].

Твір на тему: “Ліс улітку”Твір на тему: “Ліс улітку” Літній ліс Ви бували влітку в лісі? Прогулянки по лісі – це так приємно, а спостережливій людині ще й цікаво. Ліс обов’язково обдарить такої людини своїми дарунками. Геть під ялинкою виріс гриб. Оксамитовий коричневий капелюшок, щільна біла ніжка. Це білий гриб, можна сказати, король всіх грибів. Навіть одного гриба досить, […].

Твір на тему: “Любов до рідного краю”Твір на тему: “Любов до рідного краю” Про тему: Любов до Батьківщини починається з любові до рідної природи. Найближчим почуттям природа, це природа тих місць, де ми народилися. Треба любити й цінувати ту красу, що дарує нам природа, особливо якщо це знайомі з дитинства улюблені місця природи рідного краю. Мабуть, найдужчі й хвилюючі спогади з […].

Твір на тему Найкращий другУ мене є багато людей, яких можу назвати друзями й приятелями. Але як і у всіх, в мене є найкращий друг. Його звуть Богдан. Він мій однокласник. Ростом він менший за мене, хоч ми й однолітки. Вперше ми познайомились, коли я перевівся до нової школи, в якій зараз навчаюсь. Це був тільки другий клас. Цікаво, […].

Твір на тему Людина і природаВсі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? На прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. Майже у кожного вдома є, або була домашня тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим домашнім улюбленцям було добре, ми ладні віддати […].

Твір на тему Чума КамюУ першій половині XX століття у світовій літературі з’являються твори які присвячені внутрішній психології людини. Беручи в руки роман Альберта Камю зі страшною назвою “Чума” я не очікував, що це виявиться настільки глибокий твір. Його написанню автор присвятив не один місяць. Він один з тих, кому вдалось поринути у внутрішній світ людини, почути її думки, […].

Твір на тему Сучасна людинаСвіт постійно змінюється, в кращу чи гіршу сторону, але разом з ним постійно змінюється і людина. Кожне покоління людей відрізняється від попереднього дуже багатьма ознаками. Зараз найпоширеніша думка, що покоління змінюються кожні 25 років. Я погоджуюсь з цим, адже цей вік – це вже початок зрілості, людина і її світогляд вже сформовані. Кожне покоління крім […].

Твір на тему Твори ШевченкаЗ усіх українських митців найвідомішим став саме Тарас Григорович Шевченко. Він став символом України. Його унікальність полягає ще й втому, що славу він здобув за допомогою лише одного невеликого збірника поезії. Шевченко прожив коротке життя, але встиг написати багато шедеврів. Я трішки детальніше розкажу про найпопулярніші та мої улюблені твори Тараса. Він писав у жанрах […].

Твір на тему: Що я зрозумів прочитавши поему О. Т. Твардовського “По право пам’яті”Не дуже давно я прочитав поему О. Т. Твардовського “По право пам’яті”. Зізнатися, до того моменту мої знання про поета були досить обмеженими, тому що грунтувалися (думаю, як і в більшості нинішніх школярів) лише на широко відомій його поемі “Василь Теркін”. Але це незнайоме мені раніше добуток глибоко вразив мене тією щирістю вираження наболілих почуттів, […].

Читайте также:  Твір Без дружби життя

Твір на тему “Осіння природа”Твір на тему “Осіння природа” Куточок природи восени. Як розповідав мені мій батько, всі ми – це природа. Люди, дерева й звірі, рослини, комахи. Всі разом ми з’єднані й живемо в постійному спілкуванні. Мої батьки люблять улаштовувати піші прогулянки на природу. Звичайно ж вони часто беруть мене із собою. Я ніколи не відмовлявся, тому що […].

Твір на тему Але в цьому світі випадків немає, і не мені шкодувати про долюКілька слів епіграфа бувають, як правило, покликані натякнути читачеві на щось особливо важливе для автора. Це може бути й історичне значення зображуваного, і специфіка художнього втілення, і глобальна філософська проблема, розв’язувана в добутку. Епіграф роману “Майстер і Маргарита”, по суті справи, є коротким формулюванням основної ідеї подальшого оповідання, укладеної в констатації безсилля людини перед вищим […].

Твір роздум щодо сучасності ідеї Сковороди “сродної” душі праціУ білому розповні січня, коли довкружжя снить пречистим безгомінням, а кожен щонайбуденніший слід життя на ньому відбивається в піднебессі щемкою луною чекання, і в зеленій повені травня, коли світанки й надвечір’я розливаються у вічність солов’їним сміхом-риданням, а предковічні сили землі та неба творять велике диво квітування, ця земля заворожує особливим, не схожим на жодні інші […].

Твір на тему: Природа в розумінні МциріТи хочеш знати, що робив я на волі? Жив – і життя моя Без цих трьох блаженних днів Була б печальней і хмурній Неспроможної старості твоєї. М. Лермонтов Михайло Юрійович Лермонтов – прекрасний художник, що бачив і вмів показати красу навколишнього світу. У поемі “Мцирі” автор показує природу Кавказу у всім велич і красі. Вона […].

Твір на тему Доля людиниКажуть, що доля кожної людини написана ще до її народження. І зростаючи, людина живе як по сценарію, не маючи змоги щось змінити в своєму житті. Але я вважаю, що кожен сам майстер свого майбутнього. Не можна сліпо довіряти всьому і пливти за течією. Навіть сама слаба людина здатна на великий подвиг. Потрібно лише знайти в […].

Твір на тему: Індивідуальність творчості Остапа ВишніКожний з письменників має свій індивідуальний стиль, своє власне “обличчя”. Має його і Остап Вишня. Тому, коли говорять ” Мисливські усмішки ” чи “Зенітка”, відразу з’являється посмішка. І як може бути інакше, коли Остап Вишня був справжнім майстром сміху, або краще сказати – його чарівником. Своїми гуморесками він намагався “розкрити очі” людям на ті негативні […].

Шкільний твір на тему: Калина – мамина мудрістьПобачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спогади дитинства… Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: “Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля […].

Твір на тему: “Як допомогти птахам узимку”Твір на тему: “Як допомогти птахам узимку” Опис теми: Птаха взимку. Твір про братів наших менших, про пернатих, про те, що птахам важливі наша допомога й що засохлу булку хліба краще розкришити в лісі або у дворі в парку, але ніяк не викинути за вікно Одна годівниця врятує декількох птахів Буває, що зимі потрібно всього […].

Твір на тему: “Зимовий ліс”Твір на тему: “Зимовий ліс” Мороз і сонце! Ліс чудесний! )) Зима: холодно, мороз, а однаково дуже хочеться на вулицю. Узимку там їсти чим зайнятися – санки, лижі, ковзани. Недарма зараз так популярні зимові види спорту – їх люблять майже все. Чудово, що прямо серед зими є канікули, можна, прокинувшись із ранку, вистачати ковзани й […].

Твір на тему: Образ Софії Київської в романі П. Загребельного “Диво”Екзаменаційні твори з української літератури. З раннього дитинства, подорожуючи історичними місцями української землі, ми захоплювались архітектурними спорудами, фресками, картинами і завжди в нас виникало безліч запитань: хто створив оці шедеври? Як збереглись вони, створені багато століть назад, до наших днів? Відповідь на декотрі з таких запитань дав видатний український письменник П. Загребельний у своєму циклі […].

Хто украв щастя? Твір за драмою І. Франка “Украдене щастя”Драма “Украдене щастя” – один з найкращих творів Івана Франка. Займає вона почесне місце в українській класичній драматургії. І. Франко, людина дуже чесна й прямолінійна, ставить у драмі питання: хто винен у трагедії Миколи, Анни і Михайла, у тому, що у них украдено щастя? Перед читачем та глядачем проходить життя трьох персонажів; Миколи Задорожного, його […].

Твір на тему Українська моваМова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недаром кажуть, що мова – душа народу. Без неї не було б цілої нації. Мова – це характер народу, адже у ній зберігаються усі традиції, звичаї та […].

Твір на тему: Мотиви лірики І. ФранкаПоетична творчість І. Франка – видатне явище в українській літературі. Вона вражає як обширом та глибиною зображення життя й душі народу, так і своєю високою ідейністю та художньою досконалістю. Простотою і глибиною своєї поезії Франко був найближчий до Шевченка. Як і великий Кобзар, Каменяр говорив саму правду. “В пісні те лише живе, що життя дало”, […].

Твір на вільну тему: Гомер з УкраїниСтояв теплий зорепадний серпень. До златоглавого Києва прибували гості з багатьох європейських країн, щоб узяти участь у Третьому археологічному з’їзді. Всі з нетерпінням чекали урочистої частини, на якій має виступати зовсім незнаний для європейців “Гомер століття”, “Боян доби”, “сучасний Нестор”, “рапсод України”… Кожному нетерпеливилося, коли ж нарешті завітає “останній з могікан”, як образно називали Остапа […].

Сліпий музикант

У багатій дворянській родині Попельських єдиний син Петрик сліпий від народження. Його мати, нескінченно люблячи і жаліючи хлопчика, виховує його як рідкісну тендітну квітку. І тільки дядько Максим, який в юності бився під прапором Гарібальді, намагається привчити хлопчика до самостійності.

У Південно-Заходній Україні, в родині багатих сільських поміщиків Попельських, народжується сліпий хлопчик. Спочатку ніхто не помічає його сліпоти, лише мати здогадується про це за дивним виразом обличчя маленького Петруся. Доктора підтверджують страшну здогадку.

Батько Петра – м’яка людина, але досить байдужий до всього, крім господарства. Дядько ж, Максим Яценко, відрізняється бійцівським характером. В молодості він мав славу «небезпечнго забіяки» і виправдав цю характеристику: виїхав в Італію, де вступив до загону Гарібальді. У битві з австрійцями Максим втратив ногу, отримав безліч поранень і був змушений повернутися додому, щоб доживати свій вік в бездіяльності. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю: він пояснює своїй сестрі Ганні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може зашкодити розвиткові хлопчика. Дядько Максим сподівається виховати нового «бійця за справу життя».

Настає весна. Дитина стривожена шумом. Мати і дядько ведуть Петруся гуляти на берег річки. Дорослі не помічають хвилювання хлопчика, який не справляється з великою кількістю вражень. Петрусь непритомніє. Після цього випадку мати і дядько Максим намагаються допомагати хлопчикові осмислювати звуки і відчуття.

Петрусь любить слухати гру конюха Іохіма на дудці. Свій чудовий інструмент конюх зробив сам; нещасна любов надихає Іохіма до сумних мелодій. Він грає щовечора, і в один з таких вечорів до нього на стайню приходить сліпий панич. Петрусь вчиться у Іохіма грі на дудці. Мати, охоплена ревнощами, виписує з міста фортепіано. Але, коли вона починає грати, хлопчик знову мало не позбавляється почуттів: ця складна музика здається йому грубою, крикливою. Тієї ж думки і Іохим. Тоді Ганна Михайлівна розуміє, що в нехитрій грі конюха набагато більше живого почуття. Вона потайки слухає дудку Іохіма і вчиться у нього. Зрештою її мистецтво підкорює і Петруся, і конюха. Тим часом хлопчик починає грати і на фортепіано. А дядько Максим просить Іохіма співати сліпому паничу народні пісні.

У Петруся немає друзів. Сільські хлопчаки лякаються його. А в сусідньому маєтку Яскульських росте дочка Евеліна, ровесниця Петруся. Ця красива дівчинка спокійна і розважлива. Евеліна випадково знайомиться з Петром на прогулянці. Спершу вона не здогадується, що хлопчик сліпий. Коли Петрусь намагається торкнутися її обличчя, Евеліна лякається, а дізнавшись про його сліпоту, гірко плаче від жалості. Петро і Евеліна стають друзями. Вони разом беруть уроки в дядька Максима. Діти виростають, а дружба їх стає все міцніше.

Дядько Максим запрошує в гості свого старого приятеля Ставрученко з синами-студентами, народолюбцями і збирачами фольклору. З ними приїжджає їхній приятель-кадет. Молоді люди вносять пожвавлення в тихе життя садиби. Дядько Максим хоче, щоб Петро і Евеліна відчули, що поруч тече яскраве і цікаве життя. Евеліна розуміє, що це випробування для її почуттів до Петра. Вона твердо вирішує вийти заміж за Петра і каже йому про це.

Сліпий юнак грає на фортепіано перед гостями. Всі вражені і пророкують йому популярність. Вперше Петро усвідомлює, що і він здатний щось зробити в житті.

Попельська наносять візит в маєток Ставрученко. Господарі і гості їдуть в N-ський монастир. По дорозі вони зупиняються біля могильної плити, під якою похований козачий отаман Гнат Карий, а поруч з ним – сліпий бандурист Юрко, який супроводжував отамана в походах. Всі зітхають про славне минуле. А дядько Максим каже, що вічна боротьба триває, хоча і в інших формах.

У монастирі всіх проводжає на дзвіницю сліпий дзвонар, послушник Єгорій. Він молодий і дуже схожий на Петра. Єгорій озлоблений на весь світ. Він грубо лає сільських дітей, які намагаються проникнути на дзвіницю. Після того, як всі спускаються вниз, Петро залишається поговорити зі звонарём. Виявляється, Єгорій – теж сліпий від народження. У монастирі є інший дзвонар, Роман, осліпнув з семи років. Єгорій заздрить Роману, який бачив світло, бачив свою матір, пам’ятає її. Коли Петро і Єгорій закінчують розмову, приходить Роман. Він добрий, ласкавий зі зграйкою дітлахів.

Ця зустріч змушує Петра зрозуміти всю глибину свого нещастя. Він немов стає іншим, таким же озлобленим, як Єгорій. У своєму переконанні, що всі сліпі від народження злі, Петро мучить близьких. Він просить пояснити незбагненну для нього різницю в кольорах. Петро болісно реагує на дотик сонячних променів до його обличчя. Він навіть заздрить жебракам-сліпцям, яких лихо змушує на час забути про сліпоту.

Дядько Максим з Петром йдуть до N-ської чудотворної ікони. Неподалік просять милостиню сліпці. Дядько пропонує Петру пізнати долю жебраків. Петро хоче швидше піти, щоб не чути пісні сліпців. Але дядько Максим змушує його подати кожному милостиню.

Петро важко хворіє. Після одужання він оголошує домашнім, що поїде з дядьком Максимом до Києва, де буде брати уроки у відомого музиканта.

Дядько Максим дійсно їде до Києва і звідти пише додому заспокійливі листи. А Петро тим часом потай від матері разом з жебраками сліпими, серед яких знайомий дядька Максима Федір Кандиба, йде до Почаєва. У цій мандрівці Петро пізнає світ в його різноманітті та, відчувши чуже горе, забуває про свої страждання.

У садибу Петро повертається зовсім іншою людиною, душа його зцілюється. Мати гнівається на нього за обман, але скоро прощає. Петро багато розповідає про свої мандри. Приїжджає з Києва і дядько Максим. Поїздка до Києва скасована на рік.

Тієї ж осені Петро одружується з Евеліною. Але в своєму щасті він не забуває про товаришів по мандрівці. Тепер на краю села стоїть нова хата Федора Кандиби, і Петро часто заходить до нього.

У Петра народжується син. Батько боїться, що хлопчик буде сліпим. І коли лікар повідомляє, що дитина, безсумнівно, зряча, Петра охоплює така радість, що на кілька миттєвостей йому здається, ніби він сам все бачить: небо, землю, своїх близьких.

Проходить три роки. Петро стає відомим своїм музичним талантом. У Києві, під час ярмарку «Контракти», численна публіка збирається слухати сліпого музиканта, про долю якого вже ходять легенди.

Серед публіки і дядько Максим. Він прислухається до імпровізацій музиканта, в які вплітаються мотиви народних пісень. Раптом в жваву мелодію вривається пісня жебраків-сліпців. Максим розуміє, що Петро зумів відчути життя в його повноті, нагадати людям про чужі страждання. Усвідомлюючи в цьому і свою заслугу, Максим переконується, що прожив життя не даремно.

Ссылка на основную публикацию