Твір на тему Життя людини

Твір на тему “Життя людини”

Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за допомогою мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя.

Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу,

Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі, вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.

Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті.

Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!

Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі, яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.

Related posts:

Твір на тему “Життя людини” варіант 1 Бути людиною – це відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б, і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутої товаришами. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ. Антуан де Сент-Екзюпері Частіше за все людина починає замислюватися про те, чим є її життя, коли за плечима вже багато прожитих років. […].

Твір роздум на тему “Вчому мета життя людини?” Наше життя подібне до подорожі – шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності. Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: ” А в чому сенс життя? Для чого я живу”? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього. Сенс життя – тема така […].

Твір на тему “Життя людини – неоціненний скарб” Іноді я розмірковую з приводу того, якої мети прагне людство в своєму розвитку? Невже побутові зручності, комфорт, красиві речи та швидкість пересування – це і є мета прогресу? Чи є щось нематеріальне, чого досягає людство на шляху своєї еволюції? Мені здається, що таке існує. За останні десятиліття дуже багато людей на планеті стали цінувати життя. […].

Твір на тему: “Життя людини” Найголовніше з того, що дійсно існує, це життя людини. Вона має багато проявів, аспектів і цікавих особливостей, але найголовніше в житті кожного це те, що життя просто є. Можна довго міркувати про якість життя. Наприклад, ні для кого не секрет, що сучасний світ абсолютно несправедливий і великі більш розвинені країни наживаються за рахунок маленьких і […].

Твір на тему: “Життя людини – неоціненний скарб” Для усіх нас найдорожчим з усього є безумовно життя. Є багато речей у нашому житті, які можна з легкістю замінити та до цього переліку безперечно не входить життя. Здавалося б, що кожний з нас мав би його берегти його, як зіницю ока та, натомість, більшість ним свідомо нехтує. Спосок великий. Чого тільки вартує алкоголь, нікотин, […].

Твір на тему: Мистецтво в житті людини Мистецтво народилося разом з homo sapiens. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. А це вже і є мистецтво. У першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в співі, в іграх, у […].

Твір на тему: Що в красі людини є найціннішим? (твір-роздум) Людина ніколи не стане зрозумілою. її внутрішні і зовнішні якості завжди індивідуальні. У зовнішній красі найкрасивішим і найціннішим є обличчя. Саме на ньому знаходяться органи слуху, зору, смаку, нюху. Його ми не можемо закрити повністю, щоб оберегти від зовнішніх подразників. Очі – найкрасивіші органи всієї людини. Вдивляєшся у деякі і здається, що ти можеш у […].

Твір на тему “Для чого людині дано життя” Для чого людині дано життя? Цікаве питання. З давніх часів люди замислювались над сенсом життя. Життя людині дають батьки. І, на мою думку, наш першочерговий обов’язок – не прожити його даремно. Але як це зробити? Відповідь на це питання криється у світі, в якому ми живемо. Від початку навколишній світ, середовище, яке оточує людину, не […].

Твір на тему: “У чому полягає велич людини?” Добре відомо, що найбільш яскравим і помітним є зовнішнє становище людини – її місце і роль в оточуючому світі і суспільстві. Але зовнішня велич майже нічого не варта, якщо вона не спирається на внутрішню силу людини, на якості її характеру, які незалежно від зовнішнього становища, вже самі собою складають людську велич. Та в чому ж […].

Твір на тему “Права людини” Кожна людина від нарождення має природні права. Всі вони закріплені в Декларації прав людини, яка прийнята міжнародним товариством. Дивно, але людству знадобилися століття, щоб зрозуміти власні права та утвердити їх. Вони ж такі прості та ясні! І якщо всі люди будуть поважати свої та чужі права, на Землі значно поменшає горя, сліз та кривди. Першим […].

Твір на тему “Характер творить долю людини” У світі все взаємопов’язане: кожне наше слово, дія, рух може інколи спричинити непередбачуванi наслідкі. Невдалий жарт може образити людину до глибини душі, викинута нами шкipка від банана може стати причиною забиття в іншого перехожого тощо. Водночас простісінька дружня посмішка здатна покращити настрій якомусь незнайомцю на весь день. Що вже казати про зв’язок характеру людини з […].

Твір “У чому призначення людини” або “Покликання людини” Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. Мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. Та є й таке, що об’єднує нас усіх. Ми […].

Твір на тему: Африканські маски… в метро (твір з елементами фантазії та опису зовнішності людини) Я дружу зі своїми батьками. Ми розуміємо одне одного, і конфліктів між нами майже не буває. Я пишаюся і мамою, і татом. Мама працює у середній школі викладачем математики, а ось професія батька мені здається більш романтичною. Він машиніст електропотяга метрополітену. Батько – людина сучасна, і не тільки тому, що він має справу із сучасною […].

Твір на тему: Роль книги в житті людини Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги – альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги – наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов’язані книзі. Вона вчить […].

Твір на тему: Життя триває (твір-опис місцевості і забудови) Повз цієї школи просто так не пройти. Обов’язково зупинить краса клумб перед старою будовою. Школу збудовано одразу після Великої Вітчизняної війни. Це триповерховий будинок з темно-червоної цегли. З зовнішнього боку стіни облицьовані сучасними обробними матеріалами. В отворах вікон – сучасні скло-пакети. Широкі сходини вінчають масивні колони. Вони оброблені мармуром. Якщо людина не знає історії школи, […].

Твір на тему “Мова та спілкування в житті людини” Кожна людина хоче спілкуватися з іншими людьми. Люди не живуть без спілкування, хіба що їх закине куди-небудь на безлюдний острів. Не спілкуючись з іншими, людина може здичавіти. А для того, щоб спілкуватися, обмінюватися інформацією, вкрай потрібна мова. У словах будь-якої мови зберігаються поняття, якими людина користується в повсякденному житті. Якби не було мови, то предмети […].

Твір на тему “Хто вирішує долю людини” Доля. Хтось в неї вірить, хтось ні, дехто намагається передбачити. А я замислився над тим, хто вирішує долю людини? Багато людей вважає, що доля визначена заздалегідь, що змінити її неможливо. Мені здається, що не все так просто. По-перше, більшість подібних тверджень, на мою думку, мають під собою релігійне підгрунтя. Хоча я не дуже віруюча людина, […].

Твір на тему: “Громадянська позиція людини – вияв духовності” Батьківщина! З дитячих років людина пов’язує у своєму поданні слово “батьківщина” з тим місцем, де народилася, де живе його сім’я. Я народилася в маленькому селищі на Слобожанщині. Для мене це найкраще місце на землі, овіяне спогадами, радістю моїх дитячих відкриттів, посмішками мами і тата. Усвідомлюючи себе членом своєї сім’ї, свого клану родичів, жителем рідного селища, […].

Твір-роздум на тему “Доля людини” Складно розмірковувати над таким поняттям, як “доля”. Я часто чую це слово від дорослих. Але вони розуміють долю зовсім по-різному. Одні кажуть, що від долі залежить все. Ну, майже все. Хтось щасливий та заможний – значить, доля ставиться до нього прихильно. А з кимось стався нещасний випадок – що ж, така доля. Дівчина не може […].

Твір на тему: Справжня краса людини У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. А. Чехов Якщо є поняття “справжня краса”, отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: “Яка красива дівчина!” і “Яка красива людина!”? Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу […].

Твір на тему “Мудрість – окраса людини” Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань та зрозуміла істини про життя людей та навколишній світ. Але всі ці істини та знання не просто лежать в її голові мертвим тягарем. По-справжньому мудра людина вміє застосувати ці істини у своєму власному житті. А ще вона ладна ділитися ними з іншими. Адже інші люди теж […].

Твір на тему: Моя улюблена вчителька (твip-опис зовнішності людини) Надія Олександрівна викладає в нас історію.. Вперше вона прийшла до нашого класу минулого року. Тепер історія – мій улюблений предмет, а Надія Олександрівна – моя улюблена вчителька. Вона середня на зріст, струнка, молода. У нашої вчительки світле волосся, і воно дуже дивно поєднується з темними очима, чорними бровами, чорними віями. Надія Олександрівна – суворий і […].

Твір на тему: У чому полягає сенс життя У чому полягає сенс життя Життя – це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. Але деякі люди асоціюють це слово із словом “існування”. З одного боку, це доцільно, а з іншого – ні! Є навіть такий філософський вираз: “Треба жити, а не існувати!” Саме слово “існування” у більшості людей асоціюється із чимось штучним, […].

Твір на тему: “Життя та діяльність Яна Гуса” Кожна нація потребує своїх героїв. Зазвичай такими людьми стають ті, хто всупереч складнощам не відступається від своїх ідеалів і готовий відстоювати їх до кінця. Саме такою людиною і був Ян Гус. Він – чех, географічне положення стало причиною того, що ця країна завжди перебувала між великими і більш впливовими сусідами. Цілком зрозуміло, що тільки за […].

Твір на тему: “У чому сенс людського життя” У чому сенс життя? Я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. Я спробую відповісти на це питання для себе. Сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. А адже в наших силах дуже багато чого. Немає нічого неможливого, […].

Твір на морально-етичну тему: Про сенс життя В одному зі своїх ліричних віршів О. С. Пушкін запитував: Дарунок даремний, дарунок випадковий Життя, на що ти мені дана? Так поет намагався зрозуміти зміст свого життя, що здавався йому неясним, темним. Сьогодні ми впевнено говоримо, що сенс життя великого Пушкіна полягав у створенні неперевершених зразків поезії, прози, драматургії, епістолярного жанру. Нерідко відбувається саме так, […].

Твір на тему – Ідея грамонії людини й природи за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня” Драма-феєрія “Лісова пісня” – це надзвичайний твір Лесі Українки – видатної української письменниці, філософа. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежується багатство думки, поетичність образів і гармонічна єдність реальності та фантазії. У драмі Леся Українка ставить і намагається вирішити вічні питання: життя й смерті, кохання й ненависті, вірності й зради, пошуку правди, справедливості. […].

Твір на тему: Рушієм і мірою життя є добро Життя таке коротке. Поспішайте творити добро. О. Довженко Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто на віки збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, хто був покликаний навчати і виховувати, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинний потік […].

Твір на тему: Життя – це любов В основі життя закладена любов. Частіше промовляйте: “Що я можу зробити для тебе?” Але дуже часто доводиться чути: “Що ти зробиш для мене?” Любов у своїй суті потребує від людини розкриття найкращих рис: доброти, співчуття, життєрадісності. А також постійного прагнення до досконалості. Чим більше будеш віддавати душевного тепла іншим, тим швидше воно повернеться. У житті […].

Твір на вільну тему: “Що формує долю людини?” “Доля” – дуже складний і неоднозначний термін. Чи можна сформувати долю? Сформувати, зліпити, як із сирої глини, своє життя. Хто – те впевнений, що “робить Долю” сам, для іншого це карма, визначене Майбутнє. Тому свою роботу я назву так: “Що формує особистість людини”.Особистістю прийнято вважати сукупність рис характеру, які людина проявляє в різній обстановці. І […].

Твір на тему: Наша вчителька (Твір-опис зовнішності людини) Оксана Петрівна – наша вчителька української мови – взірець людини, відданої справі народної освіти. Вона ще молода – декілька років тому закінчила інститут. Одягається вона просто, скромно та акуратно, косметикою не зловживає. Завжди весела, але коли вона на нас сердиться, стає серйозною. Очі в неї сині, волосся жовте, як спілий пшеничний колос. Зріст має середній. […].

Твір на тему: Осінь і зима нашого життя Осінь і зима нашого життя Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими… Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому – і невблаганна старість. Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою – холодною, суворою, непоступливою, сумною… Мені […].

Твір на тему: Життя прожити – не поле перейти Життя є страждання. Гаутама “Життя прожити – не поле перейти”, – каже народна мудрість. Чому? Бо “життя є страждання”, якщо вірити Гаутамі. Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати. Немає людини, життя якої складається […].

Твір на тему “Що означає для людини свобода” Вірш М. Петренка “Дивлюсь я на небо” починається наступними рядками: “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!” З давніх часів людина асоціювала свободу з вільним польотом птаха. Є, навіть, вислів: “вільний, як […].

Твір на тему: “Віра у життя” В житті кожної людини бувають такі моменти, коли всі мости безповоротно спалені і будь які шляхи назад навіки заблоковані; коли здавалося б надія на яке би то не було краще майбутнє безапеляційно втрачена; коли ті кому ти найбільше вірив виявляються найпідлішими зрадниками. В такі часи відчай поглинає людину із головою і вона готова себе їсти […].

Твір на тему: “У людини завжди є право вибору” У різних людей відмінні думки і переконання щодо власної долі та призначення. Є такі люди, які вважають, що від долі не втекти. Тобто, що б людина не робила, її життя буде розвиватися і йти однаково. Такі люди, які свято вірять у долю, називаються фаталістами. Є і інші люди, які переконані, що хід і плин життя […].

Твір на тему: “Без дружби життя не повноцінне” Немає людини, яка б не хотіла жити щасливо. Життя – це пошук щастя. Щастя, воно в кожного своє, але впевнено можна сказати, що це річ комплексна. Тобто щастя не в одних чітких речах, знайшовши які, ви його здобудете. Ні, воно у багатьох речах, а точніше у їх сукупності. І одна із найважливіших ланок цього безцінного […].

Твір на тему: Чотириногі друзі людини Про тварин завжди хочеться говорити з ніжністю і розчуленням. С. Єсенін писав про них дуже поетично: И зверье, как братьев наших меньших, Никогда не бил по голове. Взагалі у віршах С. Єсеніна відчувається дуже ліричне і ніжне ставлення до цих наших братів, особливо до собак. Я дуже любила нашого собаку. І не тільки я. Його […].

Твір на тему: Випадок із життя (твір-розповідь) Улітку мене часто будив дріб дятла. Я вставав, підходив до вікна і прислухався, звідкіля доноситься переривчастий дріб. Побачити дятла було не так-то просто. Біля нашого будинку багато різних дерев. Тут і тополі, і клени, а просто напроти вікна моєї кімнати – стара береза. Вона досить висока, з товстим стовбуром. Дятел міг бути і на березі, […].

Зображення людини у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО Зображення людини у драмі “Життя – це сон” Людина в розумінні Кальдерона – суперечлива істота. Охоплена різними пристрастями й бажаннями, вона здатна виявляти як ниці інстинкти, так і високі прагнення. Майже кожен персонаж […].

–>”Помічник” – українська творчість –>

–> –>Меню сайту –>

–> –>Категорії розділу –>

–> –>Наше опитування –>

–> –>Статистика –>

–> –>Пошук –>

–> –>Цікаве –>

–> –>Популярні українські твори –>

–> –>Популярні вірші українською мовою –>

–> –>Популярні диктанти –>

–> –>Готові домашні завдання / ГДЗ –>

–> –>Друзі сайту –>

українська

–>

Дорогі школяри та вчителя! Розділ нашого сайту: “Твір” містить різноманітні матеріали у допомогу для школи. Твір – тільки самі популярні та необхідні для підготовки до школи і в допомогу вчителям

Твір-роздум у на тему: “Якою повинна бути людина”

Людина, людство, людяність. Як схожі між собою ці слова.

Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. Але чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали.

За природою людина недосконала. Вона схильна бачити в навколишніх скоріше негативне, ніж позитивне. Велика частина суспільства так і робить і тому страждає від людської невдячності, ремствуючи на погане ставлення до себе.

Адже, якщо розібратися, то можна зауважити, що за кожним похмурим обличчям криється своя доля, єдиний і неповторний життєвий шлях. І напевно будь-яка людина має ті або інші позитивні якості. І як не буває ідеальних людей, так не буває і людей абсолютно поганих. От тільки розпізнати гарні риси характеру нам мішають комплекси і рутина нашого суєтного життя.

Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я найбільше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — власна гідність, яка викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не бажає зла оточенню.

Справжня людина завжди виручить і допоможе. Чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з домашнім завданням. Головне – допоможе.

Справжня людина цінує життя. Вона живе одним днем. Але за свій день встигає корисно попрацювати.

Зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. Бо таких залишилося не багато. Зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. Тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. Бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. Заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо.

Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.

Бути Людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. Але ще більшої поваги заслуговує така Людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.

Якою має бути справжня людина. твір-роздум

Людина, людство, людяність. Як схожі між собою ці слова.
Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. То чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали.
Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я най­більше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не ба­жає зла оточенню.
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.

Якою має бути справжня людина

«Людина — це звучить гордо!», «Будь людиною» — і в повсякденному житті, і в художніх творах багатьох авторів ми часто чуємо ці словосполучення. Але чи кожний з нас замислюється над ними? Чи кожен усвідомлює, що означає бути Людиною?

Як стати справжньою людиною? Це багато в чому залежить від нас самих. І кожен це знає і прагне розібратися в собі, зрозуміти себе, пізнати свій внутрішній світ. Для цього ми весь час намагаємося порівняти себе з оточуючими, зіставити особисте життя із суспільним, свій інтерес до навколишнього світу з його інтересом до себе, щоб відповісти на найголовніші запитання: який я? Як і для чого я живу? Чи все я відкрив у собі?

Головне — зрозуміти, що ким би ти не був: школярем або студентом, лікарем або інженером, молодою людиною або похилого віку, — справжню людину відрізняють благородні риси характеру: ввічливість, порядність, вимогливість до себе й до інших, моральність.

У першу чергу, бути людиною означає вміння жити серед інших людей. Що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. Вас оточують люди. І потрібно поводитися так, щоб їм було легко і приємно поряд з вами. Звідки беруться такі якості? У деяких вони — подарунок природи, але частіше вихованість, людяність, чемність у собі виховують. Правила поведінки складаються у нас поступово й постійно: спочатку під керівництвом дорослих, потім і самостійно — у спостереженнях за людьми й стосунками між ними. Вихована людина проявляє пошану до інших людей у всьому. Тому необхідно виховувати в собі звичку постійно пам’ятати про оточуючих: не проштовхуватися в натовпі за допомогою ліктів; затуляти рота рукою, коли кашляєш або чхаєш; не забувати говорити «будь ласка»; ніколи не жартувати над фізичними недоліками оточуючих; завжди допомагати тим, хто слабший.

Тому бути людиною це означає поступатися, зважати на інших, стримуватися, уникати несправедливості, бути терплячим, чуйним, ввічливим.

Ще бути людиною — означає бути патріотом своєї країни. Любов до Батьківщини полягає в готовності захищати її незалежність, працювати на користь своєї країни. Відчуття любові до Батьківщини тісно пов’язане із самою суттю слова «людина», адже патріотизм — невід’ємна частина душевного світу особистості, її моральності, совісті, її честі й достоїнства. Напевно, саме тому вже багато років у людей існує переконання: справжня людина і патріот — це одне й те саме. Розпитайте своїх рідних, скоріше за все, серед них є люди, які зробили подвиг в ім’я нашої країни. Наші бабусі й дідусі, наші батьки можуть привести нам безліч прикладів героїзму і під час війни, і в мирні часи, героїзму минулих років і наших днів. Але для того, щоб стати справжньою людиною, зовсім не обов’язково здійснювати подвиг у масштабах усієї країни. Насправді найважче подолати себе у дрібницях. Недаремно говорять: поступишся в дрібницях, поступишся й у великому.

Людина впродовж усього життя повинна постійно розвиватися. Це необхідно для того, щоб бути корисним суспільству, щоб заслужити пошану старших і друзів. Починається цей розвиток у школі, а перші люди, з яких ми беремо приклад, — це наші вчителі. Немає на світі людини, яка б могла сердитися на природу, що вона її обділила, кожен із нас отримує широкий діапазон задатків. Тому людина може оволодіти будь-якою справою, але тільки визначивши свої схильності до якогось певного заняття, вивчаючи його в школі, можна добитися в житті справжнього успіху, а це вже великий крок до становлення особистості.

Справжня людина постійно повинна займатися самовихованням і самоосвітою, щоб стати самостійною, відповідальною. Відповідальність означає не тільки необхідність усвідомити своє місце в житті своєї родини або всього суспільства, але й усвідомлення наслідків своїх вчинків. З відчуття відповідальності розвиваються чесність і правдивість. Мені здається, що ці поняття є просто невід’ємними від поняття « людина». Бути чесним потрібно зовсім не тому, що «все таємне завжди стає явним», а тому, що чесність і правдивість роблять людину вільною — вільною в прояві своєї особистості. .

Дуже важливо навчитися бачити в будь-якій людині найкраще — у цьому полягає етичне ставлення до оточуючих. Звертаючи свою увагу на недоліки, потрібно керуватися не бажанням викрити, а бажанням виправити, поліпшити. Адже якими б «правильними» ми себе не вважали, ніколи не можна протиставляти себе тому, з ким розмовляєш про недоліки, адже ніхто не застрахований від-помилок.

Не можна забувати, що людина не виховується «порціями»: сьогодні вона прищеплює собі пошану до людей і турботу про них, завтра вчиться звичці трудитися, на наступний місяць планує ознайомитися з кодексом честі. Виховання в собі людини — це виховання, яке охоплює всі сфери життя, у ньому все важливе і немає дрібниць.

Але поняття «людина» обмежується не тільки стосунками з оточуючими людьми. Не можна забувати й про те, що ти — людина в стосунках з природою. Не випадково існують піднесено-урочисті вислови: «Людина — цар природи», «Людина — вінець творіння». Але людина — дитя природи; людина і природа — це одна система, частини якої залежать одна від одної, одна одну змінюють, допомагають або перешкоджають розвиткові. Головна відмінність людей від інших живих істот полягає в особливій ролі людей у житті планети. Тому такою важливою і необхідною вважає сучасне людське суспільство турботу про охорону природи, приймає справедливі закони, що забороняють порушувати її єдність. Я вважаю, що справжня людина повинна обов’язково навчитися поважати, берегти, любити й цінувати природу.

Звичайно, досягти всього цього дуже важко, але прагнення стати справжньою людиною повинне стати справою всього життя для кожного із нас.

–> Сайт для учителей и школьников –>

–>

–>

Каталог статей

Твір роздум про життя людини

Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.

Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.

Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.

Цінність життя людини. Твір роздум на тему людини

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке.

Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості.

Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.

Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе
або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці – перед смертю – варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку – одразу після народження.

Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і
для суспільства.

По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі.

По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду. Кожна дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. Тому обов’язок і батьків , і суспільства – забезпечити кожній дитині гідні умови для її розвитку.

Інакше оцінюється вже прожите людиною життя. Саме близькість смерті невблаганно ставить перед людиною питання про те, заради чого вона жила,
що вона зуміла або встигла зробити.

Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов’язана була зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Усвідомлювати це – дуже нелегко.

Не слід впадати і в крайнощі, дуже часто притаманні особливо молоді, яка суворо судить про старших людей, вважаючи, що якщо хтось з них не здійснив нічого видатного, то життя його було безплідним. Не слід поспішати з висновками, бо тут легко помилитися. Життєві обставини бувають різними. Так, багато хто із старшої генерації через війну, нестачі повоєнних років прожив важке буденне життя.

Сенс назви роману А. Камю “Чума”

Шкільний твір

Роман Альбера Камю “Чума” — це скупа розповідь, не тільки про епідемію жахливої хвороби, а в першу чергу про моральний вибір кожним із героїв твору свого місця в ситуації, коли існує реальна загроза смерті.

Події у місті Орані відбуваються 194. року. Який же рік мав на увазі автор? У роки Другої світової війни чи тоді, коли вона тільки-но закінчилася? Тоді назва “Чума” може означати не тільки конкретну хворобу. Вимикає асоціація з “коричневою чумою”, що поширилася в Європі на початку 30-х років XX століття, прогриміла танками по всьому світу, знищуючи мільйони жителів, а потім недобитою до кінця змією заповзла в темні щілини зализувати рани й відновлювати сили.

За свідченням самого Камю, “Явний зміст “Чуми”” — це боротьба європейського Опору проти фашизму. “За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати”.

Образ чуми — це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Герой роману інтелектуал Тару говорить: “Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано, так само як і спроби, всупереч опору влади, улаштувати його заново. ” Мікроби чуми гніздяться повсюди, підстерігають кожен необережний крок людини, влади, суспільства. Усе людство в цілому й кожна людина зокрема може перебувати в стані “зачумленості”. Того стану майже нікому не вдалося уникнути, але його треба долати, мобілізуючи волю, духовні й моральні сили особистості. Бути “зачумленим” — це не лише готовність убивати, а й непротистояння насильству, примирення з тими, що вбивають.

• “Чума” (повний текст)
• “Чума” (скорочено)
• “Чума” (реферати)
• У чому полягає сенс перестороги Камю в романі “Чума”?(та інші запитання)

• Біографія Альбера Камю

Прикладів такої “зачумленості” XX століття знає багато: фашистська Німеччина, більшовицький СРСР, червоний Китай. І як тільки люди доброї волі перемагають зло в одному місці, воно піднімає голову в іншому. Доктор Ріє переконаний, що “чума — це нескінченна поразка”. Дослухаючись до радісних криків жителів Орана, яке нарешті звільнилося від хвороби, від кордонів навколо міста, Ріє думав, що радість знаходиться під постійною загрозою. Він знав те, про що забула ця щаслива юрма: “бацила чуми ніколи не вмирає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в столі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, у валізі, в носовичках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і почне їх конати на вулиці щасливого міста”.

Чума — це уособлення всесвітнього зла, яке повністю перемогти неможливо. Остаточна перемога над ним недосяжна, але усвідомлення цього не повинно паралізувати волю й розум людей, їхньої готовності до боротьби.

А. Камю шукає в людині сили, що піднімають супроти зла, і знаходить їх у самій природі людини, яка здатна кинути виклик Богові й Долі й одвічному хаосу.

Що, на думку А. Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі?

Альбера Камю ще за його життя часто називали філософом, але сам письменник так не вважав і скоріше волів називатися літератором. Головним предметом його творчості була людина, її психологія, поведінка в різних життєвих ситуаціях.

Письменник добре знав життя, бо виріс у кварталах алжирської бідноти, сам пробивав собі дорогу.

Навчався в Алжирському університеті, захоплювався філософією Шопенгауера, К’єркегора, Ніцше, зачитувався романами Достоєвського.

Пізніше Альбер Камю займається політичною діяльністю, вступає в компартію і активно виступає проти впливу фашизму на літературу, а в роки війни бере участь у роботі антифашистської підпільної організації “Комба”. Він не рветься на вершину слави. Уже сама боротьба, прагнення дійти до вершини робить його щасливим.

У центрі всіх творів Альбер Камю ставить людину, яка обов’язково має діяти, приймати рішення, робити вибір. Його герої стоять на роздоріжжі й вирішують проблему власного індивідуального існування в моменти, коли спокійний плин життя порушується якоюсь кризовою ситуацією. Для жителів невеликого міста Орана цю кризову ситуацію створила чума. До цього люди живуть кожен сам по собі. Вони багато працюють, але думають тільки про комерцію і бариші, вечори просиджують у кав’ярнях, але розмови точаться лише про угоди, морські фрахти й дисконти. Здається, ніхто й ніщо не зможе об’єднати цих людей, що, мов далекі зірочки чи планети, крутяться кожен по своїй орбіті й навколо своєї осі.

Та чума, що стала загрозою кожному життю, поставила всіх перед вибором: позакривати вікна, двері, відгородитися від світу чи об’єднатися і всім разом протистояти злу. Звичайно, багато людей вибрали перший варіант, але більшість жителів зрозуміли, що перемогти епідемію вони зможуть тільки разом. Взаємодопомога, бажання підставити плече ближньому вирвали з обіймів смерті ціле місто.

Та були в Орані й такі люди, які на нещасті зуміли розбагатіти. Це контрабандисти, що таємними стежками привозили у місто товари й допомагали декому з городян вислизнути з міста. .

Кожен робив свій вибір. На цій землі існують лихо і жертви, і чесна, порядна людина не має права ставати на бік зла, в чому б воно не проявлялося. Треба чинити опір, навіть якщо для цього доводиться робити над собою неймовірні зусилля. Зло панує не там, де його аж занадто багато, а там, де люди не борються, не чинять йому опору. Альбер Камю у своїх творах учить нас пліч-о-пліч захищати добро, справедливість, людську гідність, разом протистояти злу і насильству.

Анализ произведения Чума Камю

Роман «Чума» является одним из наиболее известнейших произведений французского писателя и философа-экзистенциалиста, лауреата нобелевской премии по литературе Альбера Камю. Данный роман был написан в годы оккупации Франции войсками Нацистской Германии, в 1944 году и впервые опубликован в 1947 году.

Сюжет «Чумы» рассказывает нам о начале, ходе и конце ужасной эпидемии чумы в небольшом городе Оране в Французском Алжире. Повествование ведется от лица доктора Риэ, вокруг которого и строится вся система персонажей. Доктор является одним из первых людей, которое замечают неладное в городе. Только завидев признаки чумы, Риэ активно начинает убеждать своих коллег и местных властей, что пора водить режим карантина, но чиновники и руководители упорно игнорируют представленные медицинским сообществам факты. Когда же эпидемия становится очевидной, доктор самоотверженно, не боясь заразиться, вступает в борьбу с чумой не только по долгу своей профессии, но и исходя из личных убеждений (причём свои взгляды он распространяет и на окружающих) . Когда же ужасная инфекция покидает город, доктор долгое время не может прийти в себя, отвыкнуть от странной и жуткой жизни доктора в чумном городе.

Сам Камю трактовал содержание своего романа как притчу. Чума, захватившая Оран – это диктаторский режим, захвативший во время Второй Мировой войны Францию (не зря национал-социализм и фашизм в целом в Европе тех лет называли «коричневой чумой»). Но чума в романе олицетворяет не только ужасы тоталитарного оккупационного режима, но и зло в целом, как некое абстрактное понятие, указывающее на всеобщее зло, трагедию и человеческие страдания.

Так же для анализа такого многогранного произведения, как «Чума», невозможно не рассмотреть линию взаимодействий, а точнее небольших дискуссий священника отца Панлю и доктора Риэ. На ход их обсуждений прямо повлияла личная позиция автора – по убеждениям Камю был атеистическим экзистенциалистом, посвятившим не одно произведение критике религий. Доктор Риэ предстаёт перед нами человеком, мышление которого основано на логике и критическом и системном мышлении, он не признаёт иррациональность, хаос и двусмысленность, в борьбе с чумой он использует сугубо научные методы. Отец Панлю, несмотря на то, что далеко не является негативным персонажем в произведении, олицетворяет собой объект для критики религиозной картины мира, поскольку с чумой предпочитает бороться с помощью церковных служб и молитв.

Но всё-таки главный смысл романа – предупреждение. Предупреждение человечества в целом и каждого читателя по отдельности о том, что «чуму», какой бы она не являлась – реальной болезнью тела или метафоричной болезнью разума, необходимо уничтожать сразу же, как только видны первейшие признаки, а не закрывать глаза, как оранские власти, или бежать от нее, как некоторые персонажи. Ну и, конечно же, не пытаться заработать на чужом горе, как это делали в романе контрабандисты.

2 вариант

На мой взгляд, в своем романе Камю предложил нечто наподобие записи собственных мыслей, которые он выражал через разных героев. В том числе и героев с противоположными взглядами.

Как известно, люди сотканы из противоречий и Камю – не исключение. Человеческая психика способна вполне спокойно вмещать полярные взгляды и даже существовать с этим не натыкаясь на очевидные противоречия. Другое дело, что чем более образованным и развитым является человек, тем более ясным для него становится различие противоречий и их не сочетаемость, тем не менее, не следует исключать и возможности синтезировать разные взгляды в нечто более прогрессивное и точное.

Роман Камю представляет собой аллегорию на идеологию фашизма, которую многие и называли коричневой чумой. Произведение создано в 1947 году и довольно открыто намекает на ситуацию и взгляды автора. В финале горожане радуются, но некоторые думают о том, как чума снова выплеснет на улицы зараженных крыс и люди снова будут гибнуть в страданиях, собственно, сам факт существования фашистской идеологии в различных сообществах по всей планете только подтверждает оправданность подобных опасений.

Камю исходит из гностического мировоззрения, согласно которому, люди изначально являются по природе негативными и злыми. Также сюда возможно отнести и концепцию первородного греха, которая является основанием для того чтобы каждого считать носителем зла, отпадения от высшего принципа. Тарру является апологетом и выразителем в романе именно таких взглядов, он говорит о Чуме, которую люди носят в собственном сердце, то есть болезнь может проявляться и быть в невыраженной форме, но, так или иначе, болеют все.

Риз является в этом смысле более простым и конкретным, он относится к тем людям, которые не склонны к апатичным умствованиям, но предпочитают активные действия. Стиль романа во многом под стать таким воззрениям. Язык точный и лаконичный просто фиксирует факты, а борьба с чумой-злом становится просто ежедневной и непрестанной работой, которая требует регулярного выполнения.

Роман заставляет поразмыслить над природой зла как такового и способами борьбы со злом. Вполне возможно в этом смысле проблема заключается даже не во зле, но в добре, ведь, если бы не было добра, в частности Риза, который непрестанно трудится ради излечения других людей, то никому не было бы дела. Люди просто бы болели и погибали, оставаясь всегда под властью зла, исчезая во власти чумы.

Также читают:

Картинка к сочинению Анализ произведения Чума Камю

Популярные сегодня темы

Что такое чудеса? И верят ли в них люди? Господствует ошибочное мнение, что чудеса живут лишь в детских сказках, и верят в них только дети. Иногда кажется, что по мере взросления человек теряет способность верить в чудо

Произведение относится по жанровой направленности к психологической драме, изображающей жизнь французской провинции девятнадцатого века. Идея написания романа возникает у писателя в результате услышанной истории

Рассказ А. Куприна «Чудесный доктор» – потрясающее по своему надрыву произведение. Рассказ, после которого действительно хочется верить в то, что чудеса существуют, в то, что они приходят тогда, когда их уже не ждут.

Рассказ «Ионыч» впервые появился в литературном приложении к журналу «Нива» за 1898 год. А. Чехов продолжает одну из тем, затронутых в других произведениях. Как прожить жизнь осмысленно и целенаправленно

Финский Лингвист, Элиас Леннорт, вложил много труда для того, чтобы создать произведение-эпос «Калевала». Всё свое произведение он описал в нескольких десятках рун

Твір на тему: «Мої роздуми над романом «Чума» Альбера Камю»

Роман Альбера Камю «Чума» — це винятковий витвір мистецтва слова. Так само як і сам твір, мої враження від нього багатогранні, неоднозначні, створюють особливу сітку із питань, вражень, відкриттів та емоцій.

Найперше, що впадає у вічі читачу, коли той вперше бере до рук книгу, читає назву та анотацію — це виняткова злободенність теми. Роман написаний у 1947 році, по ще свіжих слідах тікаючого фашизму, який програв, але залишив криваві плями на усіх світових суспільствах, на самій історії світу. Фашизм та нацизм названі «коричневою чумою» не просто так, а як явище, що швидко поширюється й ще швидше вбиває. І таке комплексне ототожнення політичних ідеологій та смертельної хвороби, до якого вдався Альбер Камю, розкриває питання фашизму та нацизму на винятково новому рівні, через влучні метафори, паралелізм та алегорії. Реальна боротьба проти них надзвичайно точно передана через описану автором боротьбу населення із чумою: війна із ворогом, чия сутність невидима, але всеохопна.

Але задум автора не обмежується лише цим. Камю вдалося екстраполювати образ чуми на буття в цілому — вийшло по-новому, ефектно, приголомшливо. Чума не лише у політиці чи владі, вона у суспільстві, вони проникла в кожен дім, кожну сім’ю, не обминула нікого. Це зло не лише у втіленні фашизму, а й щоденне, невіддільне від людини зло, поруч із яким ми живемо.

«Чума» алегоричний, як видатні пам’ятки стародавньої літератури, як античні міфи, як Біблія, але на відміну від стародавніх притч, які тяжіли до прямолінійних алегорій, роман Альбера Камю майорить смисловою багатозначністю. Цим він відрізняється і від багатьох інших творів — лабіринти думок переплітаються так, що кожен може трактувати їх по-різному, по-своєму. Роман стає надкультурним явищем, але разом з тим це роман-попередження, роман-застереження, що також робить його явищем позачасовим і загальнолюдським.

Особливо мене вразили моменти опису Альбером Камю почуттів людей по цей бік паркану. Ці нещасні переживали не лише загальнолюдську трагедію, сам факт існування коричневої чуми, а і свою особисту — бути відділеним від свого мікросвіту, від сім’ї, друзів, родичів. У воєнній та повоєнній літературі часто підіймаються питання людяності, боргу, підтримки, життя та смерті, проблеми вибору, але рідше — психологічні аспекти названих і багатьох інших питань, що порушує війна. Камю ж, справжня еліта французької письменності, говорячи про особисті почуття тих, хто був заблокований всередині міста, говорить одночасно стримано й чуттєво, влучно й лаконічно. Він втілює опис у таку особливу форму сором’язливо-відвертого зізнання, що читач не може залишатися байдужим до героїв та їхніх внутрішніх проблем.

Особливою є лексика роману — позбавлена яскравого емоційно-експресивного забарвлення, стриманий виклад подій і коментарів до них. І все це підсилює враження від загального змісту роману-притчі, який насправді є набагато глибшим, ніж може здатися.

У філософсько-інтелектуальному розумінні роман можна розглядати як щось подібне до авторського монологу. Окремі персонажі, які представляють самого автора, відтворюють різні сторони його світогляду: вони є додатковими суб-его генія, в їх уста він вкладає власні думки. У цьому сенсі роман — це полілог і одночасно розмова із самим собою, що однак не позбавляє персонажів індивідуальних рис. У цій справі Камю — майстер. Заплутати читача, заінтригувати і вести крізь хащі подій — його призначення.

Окрім загальної геніальності твору, вражають і окремі його частини. Інтелектуали доктор Ріє та Тарру у своїх розмовах підіймають одвічні питання людської сутності — про можливості окремих особистостей, про страх, мужність, відчай, любов. Я впевнена, що кожен читач почерпнув для себе якісь нові цікаві думки з їхніх діалогів, що наштовхнули його на власні роздуми та висновки. А саме з цього й починається інтелектуальний ріст та розвиток особистості.

Не можна не сказати, що увесь роман Альбера Камю можна розібрати на цитати — завжди такі чуттєві, такі проникливі, і від цього ще більш близькі, хоча не завжди прості та зрозумілі. Фрази із натяками, підтекстом, напівтонами, прочитавши їх раз, вони більше ніколи не покинуть голови поціновувача французької літератури, вони супроводжуватимуть його впродовж життя, на кожному кроці даючи пораду, попереджуючи або нагадуючи, як справжній, глибокий роман-притча.

Підсумовуючи усе вище сказане та, власне, озвучуючи і так очевидне, я хочу іще раз повторити, що роман Альбера Камю «Чума» — це геніальний роман. Він може залишити байдужим, може статися так, що його не зрозуміють. Проте незалежно від того, усвідомлює це читач чи ні, «Чума» його змінює, «Чума» проникає в нього і залишається в найвіддаленіших палатах розуму.

Твір за романом А. Камю «Чума»

Нобелівської премії (1957), одного з найяскравіших представників літератури екзистенціалізму, була людина, її психологія, поведінка в «граничних» життєвих ситуаціях. Для мешканців алжирського міста Орана таким випробуванням стала епідемія чуми, яка поставила всіх без винятку оранціз перед лицем смерті, Про жахливий рік в історії міста і розповідає роман-хроніка «Чума». Більшість оранців страшенно налякані епідемією, в їхніх серцях панував морок. «Товариство живих з ранку до ночі тряслося від страху, як би їх не витіснило товариство мерців». Проте серед них були люди, які знайшли в собі сили протистояти чумі. Доктор Ріє, головний оповідач, один із перших усвідомив критичність ситуації та зрозумів, що в такому становищі покладатися можна тільки на повсякденну працю, що «головне – це добре робити свою справу». Він переконаний у тому, що, хоча зло як таке знищити неможливо, конкретне зло – хворобу, якщо взятися за справу всім разом, здолати можна, тому закликає до боротьби із пошестю. «…Коли бачиш, скільки біди й горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, аби примиритися з чумою». Під час епідемії доктор Ріє не думає про себе, про свою безпеку, його фізичні й душевні сили спрямовані на двоборство зі смертельною хворобою. «Я не знаю, ні що мене чекає, ні що буде по всьому цьому. Зараз є хворі і треба їх лікувати. Я бороню їх, як умію, та й усе».

Іншим героєм, який часто виступає від імені автора, є мислитель Жан Тар-ру. Він багато років провів у боротьбі за права знедолених і з часом зрозумів, що не має права вбивати людей навіть в ім’я найвищих ідей. Тарру розуміє, що зло, а отже, і жертви – вічні, але протистояти злу можливо і треба. Він організував санітарні дружини, які допомагають лікарям. Під час епідемії Жан Тарру виконує свій громадянський обов’язок людини. Заїзжий журналіст Рамбер опинився в зачумленому місті випадково. У Парижі на нього чекає кохана жінка. Спочатку він хоче будь-що вирватися з Орана, але потім залишається і в санітарній дружині бореться з епідемією, «аби лиш віднайти своє щастя і відстояти від чуми ту частку самих себе, котру вони затято боронили від усіх зазіхань». Рамберові «соромно бути щасливим одному» в час лихоліття.

Дрібний службовець Жозеф Гран – добра і щира людина. Його дивує недосконалість світу, тікаючи від нього, Гран ночами пише роман. Він мріє про літературну славу. Коли у місті оголосили карантин, Гран також вступив до санітарної дружини, він став секретарем доктора Ріє, складав статистичні таблиці захворювання.

Люди, які утворили санітарні дружини, знали, що «треба боротися в той чи інший спосіб і нізащо не падати навколішки». Вони виїздили на виклики, ізольовували зачумлених, вивозили трупи, допомагали жителям Орана «ввійти в чуму», зрозуміти, що вона є справою всіх, і зробити свій вибір. Серед громадян є такі, котрі вважають, що чума – кара, послана їм за гріхи Богом, і найкращий вихід – змиритися з нею. До цього закликає отець Банлю, але і він, смиренний, присутній при страшній агонії малого безгрішного хлопчика, вклякає і здавленим голосом промовляє: «Боже, врятуй це дитя!» Згодом отець Банлю також вступив до санітарної дружини, він «не вилазив із лазаретів і вражених чумою кварталів», а невдовзі помер. Декому з городян чума навіть приносить чималий зиск. Наприклад, Коттар нажився завдяки торгівлі харчами на чорному ринку.

І от через рік чума почала відступати. Лютневого ранку відчинено міську браму. В Орані влаштовується свято позбавлення від чуми. Люди братаються, почуваються щасливими. Саме в цей день доктор Ріє задумав написати цю історію, «щоб не уподібнитися до мовчунів, щоб засвідчити на користь зачумлених, аби принаймні пам’ять залишити про несправедливість і насильство, вчинені над ними, та й просто для того, щоб сказати, чого навчає тебе лиха година: люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу».

Отзывы пользователей: Твір за романом А. Камю «Чума» – Камю Альбер

Пересказы и сочинения на Парте

• Краткие пересказы
• Биографии писателей
• Школьные сочинения
• Сочинения на свободную тему

Новости портала:

Ми вже відкрили набір на весняний навчальний семестр для дорослих!
Якщо ти хочеш оволодіти новою мовою або покращити мовні навички, ця інфа для тебе Початок навчання: кінець січня – середина лютого!

Розкрий таланти в НУ “ОЮА”!
Для того, щоб кожен студент Національного університету “Одеська юридична академія” мав можливість розвиватися не тільки в навчанні, але і в інших сферах, культурних і творчих, при університеті створений Центр культури, де студенти можуть проявити свої приховані таланти – акторські, вокальні, танцювальні.

Онлайн тест уровня английского
Друзья, в современном развивающемся мире, без знания английского сложно себе представить рост по карьерной лестнице в высокооплачиваемых компаниях. Особенно это касается IT компаний.