Душа людини твір роздум

Душа людини твір роздум

Без сумніву, найголовніше що є в людині — її душа. Саме вона є істинною сутністю людини, є нею самою. У всі часи, особливо, в теперішній люди зазвичай звертають увагу в першу чергу на зовнішність людини, на її поставу, манери.

Безумовно, це важливо складова і часто дійсно буває що краса зовнішня дорівнює внутрішній.

Так думали давні греки. Їхня філософія і міфологія стверджувала що душа і тіло людини це одне ціле, невіддільне одне від одного. Але пізніше, вже в добу Середньовіччя усвідомили що душа це щось зовсім інше, що вона вічна і тому

Тіло — це лише інструмент для діянь душі. Культуру і мистецтво творили саме люди з прекрасною душею, і не всі вони були красиві зовнішньо. Власне культура і доводить нам існування душі.

Без неї ми б були просто тваринами й ніколи не могли б створити чи осягнути щось величне. Наші почуття і переживання ми маємо саме завдяки душі. Без них наше життя стало б сірим, одноманітним

Григорій Сковорода, видатний український філософ писав саме так: «Не тіло, а душа є людиною». В християнстві вважається, що людина створена на образ і подобу Божу. Нам важко осягнути, що це означає.

Я вважаю, що якраз душа є тієї частинкою божественності, яка в нас присутня.

Вона є в кожної людини, в когось чимось краща чимось гірша. Але кожен з нас може постійно її збагачувати, вдосконалювати. Духовні цінності насправді є дуже важливими. Я вважаю, що в наш час їх недооцінюють.

Недостатньо мати багато матеріальних багатств, комфорт і все що ти забажаєш. При цьому ми все одно будемо почуватись нещасними, обділеними. Від цього душа може зачерствіти, поблякнути й вже майже не буде здатна на добрі, справді безкорисливі вчинки.

Щастя можна досягти лише тоді, коли душа щаслива. Нам треба піклуватись про душу все своє життя, щоб залишатись завжди щасливим.

«Бирюк», анализ рассказа Ивана Сергеевича Тургенева Основу литературного произведения составляет сюжет — последовательность событий, в ходе развития которых проявляется характер героев. Сами же основные события автор подбирает, исходя из личных представлений о взаимоотношениях людей и опираясь.

Сочинение Что такое мужество рассуждение 9 класс огэ 15.3 В жизни каждому из нас приходится сталкиваться с неприятными, неожиданными и сложными ситуациями. Именно в них проявляется настоящий характер человека, качества его души, выносливость, мужество и стойкость. Но что же.

ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, Черні, сучасний педагогічний досвід. 1. Любіть свою дитину. Радійте її присутності, приймайте її такою, яка вона.

Приключения Джерика Фрагмент Каждая собака любит свою семью. И всех людей, которые живут в этой семье и в этом доме. И даже гостей, которые в этот Дом приходят. И соседей, которые рядом.

Анализ рассказа А. И. Куприна «Изумруд» Одним из блоков вариативных программ литературного образования — и не только в 8-м классе — являются произведения о животных. Помимо привычных, хорошо методически освоенных стихотворений Есенина или рассказов Тургенева и.

Бегбедер Ф. биография Фредерик Бегбедер — современный французский прозаик, публицист, литературный критик и редактор. Фредерик Бегбедер родился 21 сентября 1965 года в городе Нейи-сюр-Сен под Парижем. Мать Бегбедера Кристин де Шатенье — переводчик.

Виховання відповідальності дошкільників у трудовій діяльності Трудова діяльність дошкільника є ефективним засобом виховання у дітей працелюбності, відповідальності, цілеспрямованості, організованості, почуття колективізму тощо. Вона позитивно впливає на розвиток творчих здібностей, почуття власної гідності через усвідомлення значущості своєї.

Анализ стихотворения Державина Река времен в своем стремленьи Данное стихотворение замечательного поэта Гавриила Романовича Державина написано им в 1816 году 6 июля. Поэт написал стихотворение будучи на тот момент в своем имении в Новгородской губернии. Стихотворение с философским.

Сочинение на тему Честь и бесчестие Краткое сочинение Честь и бесчестие Многие любят употреблять слово честь, не все готовы в наше время ее отстаивать. Трусость вызывает бесчестие, неуважение, безразличие и лень, заставляют не отстаивать свои интересы.

ВІДСОТКИ. ОСНОВНІ ЗАДАЧІ НА ВІДСОТКИ ВІДСОТКИ. ОСНОВНІ ЗАДАЧІ НА ВІДСОТКИ Перевірте свої знання Виконайте тест. На розв’язання його завдань відводиться 45 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися будь-якими підручниками, посібниками, довідниками, калькулятором.

Конспект урока по географии «Острова и полуострова. Рельеф дна мирового океана» 6 класс Урок географии, 6 класс. Тема: Острова и полуострова. Рельеф дна мирового океана. Учитель. Стекленева С. Ю Образовательные задачи: 1.Сформировать представление о Мировом океане и его составных частях . 2.Сформировать знание.

Самоосвіта План самоосвіти Вчителя початкових класів Верас Валентини Петрівни На 2011-2012 н. р. № Зміст роботи Термін Форма роботи 1 Опрацювання методичних рекомендацій Серпень Витяг 2 Робота над методичною темою «Формування.

«Зеленый шум» анализ стихотворения Некрасова История создания Стихотворение «Зеленый шум» было написано в 1863 г. и опубликовано в «Современнике» № 3 за 1863 г., затем включено в сборник 1864 г. С образом зеленого шума Некрасов.

Анатолий Смелянский: «Современный театр похож на супермаркет» — Анатолий Миронович, Вы педагог, театровед, телеведущий, писатель, ученый, ректор, театральный критик… С какой из этих ролей Вы ассоциируете себя в первую очередь? — Недавно был вечер в ЦДЛ, на.

Я, отрок, зажигаю свечи… разбор стихотворения Автор: Блок А. А. Имеющий непесту есть жених; а друг жениха, стоящий и внимаю- щий ему, радосгью радуется, слыша голос жениха. От Иоанна, III, 29 Я, отрок, зажигаю свечи, Огонь.

Ты меня не любишь, не жалеешь. Краткое изложение текста Ты меня не любишь, не жалеешь, Разве я немного не красив? Не смотря в лицо, от страсти млеешь, Мне на плечи руки опустив. Молодая, с чувственным оскалом, Я с тобой.

Мотив бренности человека перед лицом вечности природы в стихотворениях Тютчева -26 Гармония в стихийных спорах, И стройный мусикийский шорох Себя самих — лишь грезою природы Так же будут, в вечном строе, И поля дышать на зное». Певучесть есть в морских.

Драма Драма 1) Один из трех родов художественной литературы , рассчитанный на сценическое воплощение. Драма отличается более или менее напряженным конфликтом, сжатостью, концентрированностью содержания. Драматург воспроизводит сам процесс действия или события.

Сочинение на тему Пришла весна Сочинение Март начало весны Неужели наступил этот долгожданный момент: с календаря сорван лист последнего зимнего дня, начался весенний месяц. Совсем скоро растают сугробы и побегут ручьи. В ближайшее время из.

Анализ стихотворения Фета «Это утро, радость эта…» Фет — это поэт девятнадцатого века. Афанасий Фет написал произведение, которое называлось и называется по сей час «Это утро, радость эта…» в 1881 году. Поэт был человеком, который никогда не.

Сочинение на тему Образование будущего рассуждение Какой же будет система образования будущего? По моему мнению, она будет глобальной. Любой ученик сможет получать качественное образование независимо от того, где он живет. Африканские школьники станут на ровне с.

Внеклассное мероприятие для 6 класса «Путешествие с Инфознайкой» М. Ю. Явдосюк, Учитель математики, информатики и ИКТ, Классный руководитель Муниципального бюджетного образовательного учреждения «Еланская средняя общеобразовательная школа № 2» Еланского муниципального района Волгоградской области Внеклассное м Ероприятие для 6.

Иное измерение Сорок пять минут — заданность времени. Школьная программа — заданность пространства предмета. Как попасть в иное измерение времени и пространства? Как быть, если рамки предмета не дают возможности ухватить главное.

Беликов — характеристика персонажа Произведение: Человек в футляре БЕЛИКОВ — герой рассказа А. П. Чехова «Человек в футляре» , учитель греческого языка. Образ Б. стал символом боязни жизни, олицетворением сакраментального «как бы чего не.

Чому дитина придумує і обманює? Вчені вважають, що брехня дошкільнят, яка переважно має вигляд фантазування, є значним досягненням в психологічному розвитку дитини. Систематична брехня молодших школярів має стати першим сигналом тривоги для батьків — у.

Акутагава Р. биография Акутагава Рюноскэ 1 марта 1892 года — 24 июля 1927 года История жизни Рюноскэ Акутагава. Отцом будущего писателя был торговец молоком, имевший в собственности пастбища на окраине Токио. Мать принадлежала.

«Певец во стане русских воинов» В. А. Жуковского Материалы к уроку Значительный этап в жизни и творчестве Василия Андреевича Жуковского связан с войной 1812 года. Она породила патриотический мотив, с наибольшей силой прозвучавший в стихотворении «Певец во стане.

Урок здоров&;apos;я «Будуємо будинок свого здоров&;apos;я» Урок здоров’я «Будуємо будинок свого здоров’я» Мета : формування ціннісного відношення школярів до свого здоров’я. Завдання: актуалізувати поняття «здоров’я»; сформувати позитивне відношення до свого здоров’я; розвивати навички моделювання життєвої перспективи.

Школа Вся вона гуде, як рій. І здається, що довколарозквітають квіти мрій. Бігають, сміються діти, та — лиш дзвоник задзвенить — стане тихо, ніби в квітипоховались бджоли вмить. так писав Дмитро.

Анализ лирического произведения Нате! Через час отсюда в чистый переулок вытечет по человеку ваш обрюзгший жир, а я вам открыл столько стихов шкатулок, я — бесценных слов мот и транжир. Вот вы, мужчина.

Сочинение Восхваление национальных героев в украинском героическом эпосе Сегодня, когда наша Украина стала и уверенно идет путем независимости. Мы с особым уважением и почетом вглядываемся в образы тех героев, которые храбро боролись и отдавали жизнь за ее свободу.

Джордж Гордон Байрон . Биография Величественным монументом возвышается фигура Дж. Г. Байрона над культурной жизнью начала XIX в. Каких только восторженных надписей не оставили на нем современники этого столетия! Гениальный Художник и самоотверженный борец за.

«Молитва » анализ стихотворения Лермонтова, сочинение Стихотворение «Молитва» — «Не обвиняй меня, Всесильный…»- относится к раннему периоду творчества Лермонтова и датируется 1829 годом. Автору на тот момент было всего 15 лет. В стихотворении используется перекрестная рифма.

«Эхо» анализ стихотворения Александра Пушкина История создания Стихотворение «Эхо» написано в 1831 г. и напечатано в альманахе «Северные цветы» за 1832 год. Пушкин осенью 1831 г. жил с женой в Царском Селе, где они пережидали.

«Валерик» анализ стихотворения Лермонтова Стихотворение «Валерик» написано Михаилом Лермонтовым во время второй кавказской ссылки в 1840 году. Спустя три года оно впервые было напечатано в альманахе «Утренняя заря». В произведении описано сражение на речке.

Сочинение-рассуждение на тему Роль учителя в жизни ученика Оценить количество потраченных сил и нервов в работе учителя, не сможет ни один ученик. Не побывав на месте педагога, невозможно понять степень сложности данной профессии. Когда перед учителем сидит класс.

Сочинение на тему В чем смысл жизни человека Смысл человеческой жизни — понятие больше философское, нежели логическое. Каждый человек на земле уникален — он личность. И как личность, он обладает набором свойственных только ему качеств, которые формируют его.

Сочинение Что такое подвиг Подвигом считается поступок выше своих возможностей. Когда стараешься до последнего и делаешь выше своего придела. Подвигом считают поистине героические поступки. Мало кто, за всю свою жизнь способен на такое геройство.

Барселона-лучшая команда Европы! Барселона — лучшая команда Европы! В упорной борьбе Барселона одолела Манчестер Юнайтед. Награда ей — Кубок чемпионов! И все-таки нет. Все недоброжелатели Барселоны и те, кому стала надоедать гегемония этой.

Гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі Ш. О. Амонашвілі — академік, видатний діяч сучасної педагогіки, науковий керівник Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки. Розробив і втілив у своїй експериментальній школі педагогіку співробітництва, особистісний підхід, оригінальні методики навчання мові.

Сейчас вы читаете: Душа людини твір роздум

Душа людини твір роздум

Без сумніву, найголовніше що є в людині — її душа. Саме вона є істинною сутністю людини, є нею самою. У всі часи, особливо, в теперішній люди зазвичай звертають увагу в першу чергу на зовнішність людини, на її поставу, манери.

Безумовно, це важливо складова і часто дійсно буває що краса зовнішня дорівнює внутрішній.

Так думали давні греки. Їхня філософія і міфологія стверджувала що душа і тіло людини це одне ціле, невіддільне одне від одного. Але пізніше, вже в добу Середньовіччя усвідомили що душа це щось зовсім інше, що вона вічна і тому

важливіша за тіло яке вразливе і смертне. І так воно і є, на мою думку. Ми часто можемо спостерігати як за красивою зовнішністю може ховатись чорна черства душа.

З такою людиною неприємно спілкуватись, якою б привабливою красою вона не була наділена. Тіло — це лише інструмент для діянь душі. Культуру і мистецтво творили саме люди з прекрасною душею, і не всі вони були красиві зовнішньо. Власне культура і доводить нам існування душі.

Без неї ми б були просто тваринами й ніколи не могли б створити чи осягнути щось величне. Наші почуття і переживання ми маємо саме завдяки душі. Без них наше життя стало б сірим, одноманітним

і не мало б ніякого сенсу. Григорій Сковорода, видатний український філософ писав саме так: «Не тіло, а душа є людиною».

В християнстві вважається, що людина створена на образ і подобу Божу. Нам важко осягнути, що це означає. Я вважаю, що якраз душа є тієї частинкою божественності, яка в нас присутня.

Вона є в кожної людини, в когось чимось краща чимось гірша. Але кожен з нас може постійно її збагачувати, вдосконалювати. Духовні цінності насправді є дуже важливими.

Читайте также:  Твір на тему Сліпий музикант Короленко

Я вважаю, що в наш час їх недооцінюють. Недостатньо мати багато матеріальних багатств, комфорт і все що ти забажаєш. При цьому ми все одно будемо почуватись нещасними, обділеними.

Від цього душа може зачерствіти, поблякнути й вже майже не буде здатна на добрі, справді безкорисливі вчинки. Щастя можна досягти лише тоді, коли душа щаслива. Нам треба піклуватись про душу все своє життя, щоб залишатись завжди щасливим.

Другие работы по этой теме:

Твір на тему Справжні цінності людини Цінності людини у всі часи відрізнялись. В кожний час, у різних народів та цивілізацій були якісь свої, особливі цінності. Але це стосувалось суспільства, тобто цінностей.

Твір на тему Життя людини Життя людини — велика цінність. Про нього важко розмірковувати, адже саме поняття життя не є чітко визначеним. Над цим питанням трудяться тисячоліттями багато філософів і.

Твір роздум на тему Краса Що в нашому житті означає краса? І про яку саме йдеться мова? Краса зовнішня, чи духовна? Не так часто, в загальній складності на шкільних уроках.

Твір роздум на тему Слово «Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш» — це українське прислів’я вчить всіх людей говорити з розумом, спочатку подумати, перш ніж щось сказати вголос.

Твір роздум на тему Дружба Що таке дружба? На це питання відповідь можуть дати всі, але тільки по-різному. Для кожної людини — це свої власні емоції, які часто просто неможливо.

Твір роздум на тему Добро Чому потрібно творити добро? В нашому жорстокому світі сьогодні багатьом не вистачає доброти та тепла від близьких людей. Шалений темп життя вимушує людей пристосовуватись до.

Твір роздум Справжній друг Дружба — це невід’ємна частина життя кожної людини. Мабуть, не існує людини, яка не мала би друзів. Дружба дуже допомагає в житті кожному, скільки б.

Твір на тему Доля людини Кажуть, що доля кожної людини написана ще до її народження. І зростаючи, людина живе як по сценарію, не маючи змоги щось змінити в своєму житті.

Твір Характер людини Внутрішній світ людини, її відношення до подій, навколишнього середовища та інших людей називається характером. Не існує тільки поганих рис характеру, наприклад жадібність можна назвати економністю.

Твір роздум на тему Любов Одною з найголовніших речей в нашому житті є любов. Почуття, яке оспівують у піснях, про яке складають балади, змальовують у картинах та віршах. Без неї.

Твір роздум на тему Природа Наше життя складається з наших дій і взаємодій з навколишнім світом. Природа складає важливу роль в навколишньому середовищі. Вона — є нашою матір’ю. Це не.

Твір роздум на тему Щастя Нас часто запитують «Що таке щастя?» або «Чи щасливий ти?». Ці питання змушують задуматися над тим, що дійсно є щастя. В сучасному світі люди змінили.

До річниці Чорнобиля. Твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі Живучі в суспільстві, ми не можемо не реагувати на події, що відбуваються в країні. Багато новин дізнаємося з газет, телебачення, так чи інакше виражаємо своє.

Твір на тему Духовне багатство Майже кожна людина мріє бути багатою: мати немало грошів, дорогоцінностей та речей. Але не кожен з нас замислюється над тим, що фінансове багатство не найголовніше.

Твір на тему краса душі Що таке краса душі людини? Цим питанням задається кожний хто вперше почув цю фразу або скоріше прочитав її у книжці. Є звичайна краса, видима неозброєним.

Твір на тему Справжня людина На даний час на Землі проживає приблизно сім мільярдів людей. Вони вчаться, працюють, дружать. Але часто можна почути таке словосполучення як «справжня людина». Що ж.

Твір на тему Моя мрія Мрія — це те, що завжди важко виконати. Але саме це почуття підтримує в нас життя, прагнення до неї, прагнення до якоїсь мети, і це.

Вплив кольору на психіку людини Ще у давні часи люди помітили, що будь-який колір або гамма кольорів якимось чином впливає на психіку людини, а також на її поведінку, настрій і.

Твір на тему Сила кохання Кохання це велике почуття, яке може охопити кожного, але не всі зможуть відчути справжню силу кохання. Кохати — це значить розуміти кохану людину лише за.

Твір Ким я хочу стати У житті кожної людини настає момент, коли він повинен зробити вибір про свою майбутню професію. Цей вибір — вельми нелегкий, адже на світі безліч професій.

Твір на тему Я людина Бути справжньою людиною — це горде звання для кожного з нас. Але не кожен достойний цього високого титулу. Людина — істота соціальна, тобто існувати без.

Твір на тему Чарівна сила мрії Кажуть: «У людини повинна бути мрія, щоб було, навіщо просинатися вранці». Щодо мене, я повністю згодна з цим висловом, бо мрія може справді стати сенсом.

Твір на тему Вчинки людей Тільки вчинки по справжньому розкривають людину, тільки завдяки їм ми можемо дізнатися про справжні наміри. Як не прикро про це говорити, але нерідко буває, що.

Твір на тему Мій улюблений вид спорту Твір на тему Волейбол мій улюблений вид спорту Мій улюблений вид спорту — це волейбол. Саме в цьому спорті я надзвичайно гарний і спритний. Волейбол.

Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про.

Твір на тему Моя улюблена книга Читати книги — моє улюблене заняття. Вони збагачують людину, роблять її кращою. Завдяки книгам можна побувати в різних місцях, в різні епохи не виходячи зі.

Твір на тему Сліпий музикант Короленко Володимир Короленко був видатним українським та російським письменником. Він був гуманістом. У своїх творах митець ставив у центр людину, її переживання, проблеми та виклики. Твір.

Резюме Складання резюме. Саме цей короткий документ може стати вирішальним для долі людини, адже в багатьох компаніях саме із цього документа розпочинають знайомство із майбутнім працівником.

Секрети ввічливої людини Книга «Уроки етики в початкових класах» О. Рудич Тема: Секрети ввічливої людини. Мета: узагальнити знання учнів про правила поведінки у громадських місцях, вчити шанобливо ставитися.

Твір на тему Герой нашого часу Лермонтов написав цей твір, в чомусь копіюючи себе самого. Цей твір багато чому вчить, і разом з тим — він дуже цікавий і привабливий. Лермонтов.

–>”Помічник” – українська творчість –>

–> –>Меню сайту –>

–> –>Категорії розділу –>

–> –>Наше опитування –>

–> –>Статистика –>

–> –>Пошук –>

–> –>Цікаве –>

–> –>Популярні українські твори –>

–> –>Популярні вірші українською мовою –>

–> –>Популярні диктанти –>

–> –>Готові домашні завдання / ГДЗ –>

–> –>Друзі сайту –>

українська

–>

–>Головна » –>Файли » Твір

Дорогі школяри та вчителя! Розділ нашого сайту: “Твір” містить різноманітні матеріали у допомогу для школи. Твір – тільки самі популярні та необхідні для підготовки до школи і в допомогу вчителям

Твір-роздум у на тему: “Якою повинна бути людина”

Людина, людство, людяність. Як схожі між собою ці слова.

Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. Але чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали.

За природою людина недосконала. Вона схильна бачити в навколишніх скоріше негативне, ніж позитивне. Велика частина суспільства так і робить і тому страждає від людської невдячності, ремствуючи на погане ставлення до себе.

Адже, якщо розібратися, то можна зауважити, що за кожним похмурим обличчям криється своя доля, єдиний і неповторний життєвий шлях. І напевно будь-яка людина має ті або інші позитивні якості. І як не буває ідеальних людей, так не буває і людей абсолютно поганих. От тільки розпізнати гарні риси характеру нам мішають комплекси і рутина нашого суєтного життя.

Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я найбільше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — власна гідність, яка викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не бажає зла оточенню.

Справжня людина завжди виручить і допоможе. Чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з домашнім завданням. Головне – допоможе.

Справжня людина цінує життя. Вона живе одним днем. Але за свій день встигає корисно попрацювати.

Зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. Бо таких залишилося не багато. Зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. Тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. Бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. Заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо.

Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.

Бути Людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. Але ще більшої поваги заслуговує така Людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.

Якою має бути справжня людина. твір-роздум

Людина, людство, людяність. Як схожі між собою ці слова.
Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. То чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали.
Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я най­більше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не ба­жає зла оточенню.
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.

Якою має бути справжня людина

«Людина — це звучить гордо!», «Будь людиною» — і в повсякденному житті, і в художніх творах багатьох авторів ми часто чуємо ці словосполучення. Але чи кожний з нас замислюється над ними? Чи кожен усвідомлює, що означає бути Людиною?

Як стати справжньою людиною? Це багато в чому залежить від нас самих. І кожен це знає і прагне розібратися в собі, зрозуміти себе, пізнати свій внутрішній світ. Для цього ми весь час намагаємося порівняти себе з оточуючими, зіставити особисте життя із суспільним, свій інтерес до навколишнього світу з його інтересом до себе, щоб відповісти на найголовніші запитання: який я? Як і для чого я живу? Чи все я відкрив у собі?

Головне — зрозуміти, що ким би ти не був: школярем або студентом, лікарем або інженером, молодою людиною або похилого віку, — справжню людину відрізняють благородні риси характеру: ввічливість, порядність, вимогливість до себе й до інших, моральність.

У першу чергу, бути людиною означає вміння жити серед інших людей. Що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. Вас оточують люди. І потрібно поводитися так, щоб їм було легко і приємно поряд з вами. Звідки беруться такі якості? У деяких вони — подарунок природи, але частіше вихованість, людяність, чемність у собі виховують. Правила поведінки складаються у нас поступово й постійно: спочатку під керівництвом дорослих, потім і самостійно — у спостереженнях за людьми й стосунками між ними. Вихована людина проявляє пошану до інших людей у всьому. Тому необхідно виховувати в собі звичку постійно пам’ятати про оточуючих: не проштовхуватися в натовпі за допомогою ліктів; затуляти рота рукою, коли кашляєш або чхаєш; не забувати говорити «будь ласка»; ніколи не жартувати над фізичними недоліками оточуючих; завжди допомагати тим, хто слабший.

Тому бути людиною це означає поступатися, зважати на інших, стримуватися, уникати несправедливості, бути терплячим, чуйним, ввічливим.

Ще бути людиною — означає бути патріотом своєї країни. Любов до Батьківщини полягає в готовності захищати її незалежність, працювати на користь своєї країни. Відчуття любові до Батьківщини тісно пов’язане із самою суттю слова «людина», адже патріотизм — невід’ємна частина душевного світу особистості, її моральності, совісті, її честі й достоїнства. Напевно, саме тому вже багато років у людей існує переконання: справжня людина і патріот — це одне й те саме. Розпитайте своїх рідних, скоріше за все, серед них є люди, які зробили подвиг в ім’я нашої країни. Наші бабусі й дідусі, наші батьки можуть привести нам безліч прикладів героїзму і під час війни, і в мирні часи, героїзму минулих років і наших днів. Але для того, щоб стати справжньою людиною, зовсім не обов’язково здійснювати подвиг у масштабах усієї країни. Насправді найважче подолати себе у дрібницях. Недаремно говорять: поступишся в дрібницях, поступишся й у великому.

Читайте также:  Твір Характер людини

Людина впродовж усього життя повинна постійно розвиватися. Це необхідно для того, щоб бути корисним суспільству, щоб заслужити пошану старших і друзів. Починається цей розвиток у школі, а перші люди, з яких ми беремо приклад, — це наші вчителі. Немає на світі людини, яка б могла сердитися на природу, що вона її обділила, кожен із нас отримує широкий діапазон задатків. Тому людина може оволодіти будь-якою справою, але тільки визначивши свої схильності до якогось певного заняття, вивчаючи його в школі, можна добитися в житті справжнього успіху, а це вже великий крок до становлення особистості.

Справжня людина постійно повинна займатися самовихованням і самоосвітою, щоб стати самостійною, відповідальною. Відповідальність означає не тільки необхідність усвідомити своє місце в житті своєї родини або всього суспільства, але й усвідомлення наслідків своїх вчинків. З відчуття відповідальності розвиваються чесність і правдивість. Мені здається, що ці поняття є просто невід’ємними від поняття « людина». Бути чесним потрібно зовсім не тому, що «все таємне завжди стає явним», а тому, що чесність і правдивість роблять людину вільною — вільною в прояві своєї особистості. .

Дуже важливо навчитися бачити в будь-якій людині найкраще — у цьому полягає етичне ставлення до оточуючих. Звертаючи свою увагу на недоліки, потрібно керуватися не бажанням викрити, а бажанням виправити, поліпшити. Адже якими б «правильними» ми себе не вважали, ніколи не можна протиставляти себе тому, з ким розмовляєш про недоліки, адже ніхто не застрахований від-помилок.

Не можна забувати, що людина не виховується «порціями»: сьогодні вона прищеплює собі пошану до людей і турботу про них, завтра вчиться звичці трудитися, на наступний місяць планує ознайомитися з кодексом честі. Виховання в собі людини — це виховання, яке охоплює всі сфери життя, у ньому все важливе і немає дрібниць.

Але поняття «людина» обмежується не тільки стосунками з оточуючими людьми. Не можна забувати й про те, що ти — людина в стосунках з природою. Не випадково існують піднесено-урочисті вислови: «Людина — цар природи», «Людина — вінець творіння». Але людина — дитя природи; людина і природа — це одна система, частини якої залежать одна від одної, одна одну змінюють, допомагають або перешкоджають розвиткові. Головна відмінність людей від інших живих істот полягає в особливій ролі людей у житті планети. Тому такою важливою і необхідною вважає сучасне людське суспільство турботу про охорону природи, приймає справедливі закони, що забороняють порушувати її єдність. Я вважаю, що справжня людина повинна обов’язково навчитися поважати, берегти, любити й цінувати природу.

Звичайно, досягти всього цього дуже важко, але прагнення стати справжньою людиною повинне стати справою всього життя для кожного із нас.

Лермонтов М. Ю. Герой нашого часу, Портрет «Героя нашого часу» у романі М. Ю. Лермонтова

Лермонтов М. Ю.

Твір по добутку на тему: Портрет «Героя нашого часу» у романі М. Ю. Лермонтова

Звичайно, я не буду оригінальний, якщо скажу, що роман М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” є одним із шедеврів російської літератури. Висловлені автором думки й створені їм образи зацікавили мене незвичайно. На мій погляд, роман Лермонтова продовжує бути сучасним і в наші дні, незважаючи на те що із часу його написання пройшло вже більше ста п’ятдесятьох років. Але особливо велика роль роману була в лермонтовскую епоху. Щоб краще зрозуміти це, необхідно добре уявляти собі соціально-політичну обстановку в Росії в 30-х роках XIX століття
Це час традиційно зв’язують із посиленням реакції з боку царського уряду. Дійсно, що провалилося повстання декабристів розділило Росію на “до” і “послу”. Разом з ним загинули й надії більшої частини молодих людей на можливість яких-небудь змін, та й сама їхня необхідність представлялася вже не так чітко, як це було в 20-е роки. Саме тому вся лермонтовская епоха – епоха найглибшого сумніву у всіх моральних цінностях. Безумовно, це не могло не відбитися на творчості М. Ю. Лермонтова. Доказом цьому служить і написане в 1838 році вірш “Дума”, яких можна назвати передмовою до роману. Цей вірш дихає повним розчаруванням у житті, у всіх духовних цінностях людини, і закінчується воно страшними рядками, що стали фактично вироком всьому поколінню:
Юрбою угрюмою й незабаром позабутої Над миром ми пройдемо без шуму й сліду, Не кинувши століттям ні думки плідної, Ні генієм початої праці
Отже, роман “Герой нашого часу” був закінчений в 1841 році, тобто перед самою смертю Лермонтова. Заслуга й новаторство автора полягає в тому, що його добуток був першим російським психологічним романом. Основна мета чітко сформульована в передмові: показати сучасної людини таким, яким він є насправді, освітити всі його пороки й недоліки. Намір це може здатися на перший погляд занадто зухвалим. Дійсно, міркувати про чужі недоліки не є заняттям, гідним великого художника, однак у тім-раз у раз, що автор зараховує й себе самого до числа тих, кого хоче піддати нещадному осуду. Отже, він має повне право вказувати на “хворобу” покоління, тим більше що ніхто, крім нього, на це не зважився
Сам автор визначає, що “герой нашого часу. це портрет, складений з пороків усього. покоління, у повному їхньому розвитку”.
Найцікавішим здався мені головний герой роману – Печорин, і я хотів би зупинитися саме на ньому. Що стосується інших персонажів роману, те всі вони, на мій погляд, мають зовсім певне призначення – допомогти повніше розкрити характер головного героя. Для того ж служить і композиція роману. Справа в тому, що новели зміщені в часі, тобто не відповідають хронології розвитку подій у житті Печорина. Однак їхній порядок у романі сприяє поступовому знайомству читача з героєм, а отже, кращому осмисленню його особистості
Печорин є типовим сином свого часу. Як і на багатьох молодих людях 30-х років, на ньому лежить важка печатка рефлексії, що стала основною рисою його натури. Думаю, що ні в кого не виникне сумніву в тім, що саме Печорин – герой часу. На мій погляд, це досить почесне “звання”, адже саме по собі слово “герой” уже має на увазі незвичайність, винятковість. Дійсно, Печорин – кращий представник своєї епохи, але плата за це – його самітність
Існує безліч прийомів для розкриття літературного образа. Лермонтов прибігає до щоденників. Вигода цього прийому в щирості героя, що розкриває в щоденниках самі потаєні куточки своєї душі. Саме про цьому й говориться в передмові до журналу Печорина. У романі розкривається “історія душі людської”, що, на думку автора, “чи не цікавіше й не корисніше історії цілого народу”.
У першому розділі роману читач бачить Печорина очами Максима Максимича, тобто в трохи спрощеному виді. Сам Максим Максимич – людина дивно добрий і відкритий, що є, на думку В. Г. Бєлінського, типовим представником російського народу. Однак він не в змозі до кінця зрозуміти складний характер Печорина, якого, незважаючи на це, він дуже любить і вважає своїм другом. Роль Максима Максимича значна, адже він концентрує в собі ті якості, які повністю відсутні в Печорина.
В “Беле” проявляється основна деталь особистості Печорина – його суперечливість. Мені здається, що це свідчить про незвичайну широту натури героя. Тут же вперше помітний і його егоїзм, однак, на мій погляд, він не схожий на егоїзм маленьких дітей. Печорин змушує навколишніх його людей надходити так, як він хоче, придушуючи їх своєю перевагою. Саме цієї переваги часто не можуть простити Печорину, саме тому він самотній
У наступних частинах роману складність образа Печорина зростає, але я дозволю собі аналізувати докладно кожну з них, перейшовши до більше детального розгляду характеру головного героя в цілому. Хотілося б привести деякі позитивні риси Печорина, що розкривають, на мій погляд, у ньому людини виняткового, що володіє гострим і критичним розумом. Відразу обмовлюся, виділення в характері героя як позитивних, так і негативних сторін досить умовно, однак це може допомогти більше повному його з’ясуванню
Отже, по-перше, Печорин – людина розумний і утворений. Засуджуючи навколишніх, він критично ставиться й до себе самому. У своїх записках він зізнається в таких властивостях своєї душі, про які не знає ніхто. По-друге, на користь героя розташовує й те, що він натура поетична, що тонко почуває природу. Про це свідчить чудовий опис пейзажу на початку новели “Князівна Мері”: “Повітря чисте й свіжий, як поцілунок дитини; сонце яскраво, небо синє – чого б, здається, більше? навіщо отут страсті, бажання, жалю?” Не чи правда, на таке порівняння здатний тільки людина, що володіє душею поета?
До позитивних якостей Печорина можна віднести й чудову його здатність почувати людей. Він моментально відгадує те, що відбувається в душі кожної людини. Доказ тому – його знайомство з Вернером, людиною також незвичайно проникливим, багато в чому схожим з Печориним. Не викликає сумніву й те, що Печорин – людина сміливий, що виявилося під час дуелі. Може бути, його сміливість почасти пояснюється відсутністю мети в житті, але це вже іншої розмова
Те, що залучило мене найбільше, це чесність і порядність головного героя. Незважаючи на малоприємну історію із князівною Мері, Печорин у самий вирішальний момент сказав правду, хоча це було й нелегко. До речі, у цьому ж епізоді надзвичайно виявилася і його сила волі
Для більше рельєфного зображення позитивних якостей Печорина в роман уведений такий персонаж, як Грушницкий. Своїми явно непорядними діями він оттеняет найбільш привабливі риси головного героя. Що стосується негативних сторін в образі Печорина, те це насамперед його індивідуалізм, що переростає в егоцентризм. Звичайно, можна обвинуватити в ньому самого Печорина, але, якщо вдуматися, де криються його джерела?
На мій погляд, причинами егоїзму Печорина є й безплідність утворення, не спрямованого на корисні цілі, і відсутність реальних можливостей прикласти до чого-небудь величезні щиросердечні сили. Однак, мені здається, сама головна причина полягає в тому сумніві, що було відмітною рисою покоління 30-х років. Сумніватися доводилося у всьому, і єдиним мірилом подій, що відбуваються, залишалося тільки власне “я”. Саме тому абсолютно до всього в житті Печорин підходив тільки через своє “це”.
На мій погляд, Печорина не можна дорікати в тім, що він став таким, яким ми бачимо його в романі. Я вважаю, що він скоріше гідний жалості й жалю. Печорину бракує розуміння й любові, а з його поданням про щастя, що, до речі, сформувалося під впливом світла, він ніколи не був би щасливий. “Згасла” половина його душі проявляється лише один раз у романі, коли Печорин, зневірившись, зрозумів, що останній промінь світла в його житті згас. Але навіть після цього Печорин не зломився. Він продовжував уважати себе хазяїном своєї долі, він хотів взяти її в руки, і це помітно в заключній новелі роману – “Фаталісті”.
На закінчення хотів би сказати, що В. Г. Бєлінський порівнював душу Печорина з висушеної спекою землею, що після “благодатних дощів” могла б народити прекрасні квіти. Насмілюся не погодитися з думкою великого критика. На мій погляд, душу Печорина деформувалася остаточно й змусити його полюбити неможливо.

Історія народу й закони розвитку мови. Питання методу в мовознавстві. Як написати шкільний твір. Книжкові передмови – збірник творів і есе по літературі

„Герой нашого часу” — роман психологічний і філософський- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ

Вершина творчості Лєрмонтова — соціально-психологічний роман „Герой нашого часу”. Головна дійова особа роману — офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічена, багата молода людина, яку вислали із Петербурга в діючу армію на Кавказ. Епізоди його життя на Кавказі складають зміст роману, який побудований з п’яти повістей: „Тамань”, „Максим Максимович”, „Бела”, „Княжна Мері”, „Фаталіст”.

Печорін — „зайва людина”. Поводження його незрозуміле оточуючим людям, тому що вони мають звичайну, поширену в дворянському суспільстві точку зору на життя. Печорін міг бути блискучим офіцером. Він сміливий, не боїться небезпеки і смерті, у нього залізна воля. Але він не шукає військової слави і не робить військової кар’єри. Свої сили й енергію він витрачає на пусті вчинки. Його життя не має мети він ставить життя в залежність від випадку, примхливого бажання і перетворює його на гру. Розчарованість у світському товаристві Печорін переносить на все навколишнє. На страждання і радощі інших людей він дивиться „тільки у відношенні до себе” Відкидаючи сучасну дійсність, він захищає тільки свою особисту свободу, свободу своєї волі. Так позначається його індивідуалістична психологія.

Читайте также:  Твір на тему Найкращий друг

Вчинки Печоріна, примушуючи страждати інших, не роблять і його щасливим. Він нещасний самотній. Його холодний розум невпинно судить усіх і самого себе. У той же час у його душі живе потреба в коханні й співчутті. У ньому кипить енергія йому хочеться активної дії, він розуміє, що в нього могло бути „призначення високе”. Але докласти своїх сил до суспільно-корисної справи в його час було неможливо.

Кипуча діяльність Печоріна пуста і марна, вчинки дрібні. Час поставив його перед вибором: „або рішуча бездіяльність, або діяльність без мети”.

Незважаючи на те, що Печорін так і не знайшов головної, гідної його цілі в житті — і в цьому одне із джерел трагізму його долі, — було б невірно стверджувати, що в нього взагалі немає серйозних занять. Одне з них — розуміння природи і можливостей людини. Звідси — нескінченний ланцюг психологічних і морально-філософських експериментів над собою й іншими. Він обмірковує свої вчинки, він сам — неабияка особистість, він постійно зіставляє свою поведінку з „призначенням високим”.

Думаючи про свободу як головну для нього цінність, Печорін запитує себе: „Чому мені так дорога вона? Що мені в ній? Куди я себе готую? Чого чекаю

від майбутнього?” На жодне з цих запитань у нього немає відповіді, але їхня постановка в умовах всебічно закріпаченої Росії говорила сучасникам, та й не тільки їм, багато про що.

У повісті „Фаталіст” поведінка Печоріна набуває філософського осмислення. Пружиною подій стає суперечка про те, чи визначена заздалегідь доля людини чи ж вона вільна у своїх діях. Офіцер Вулич розуміє приречення долі як вираження вищої волі, від якої залежить кожний крок людини, філософським обгрунтуванням поведінки Печоріна стає принцип сумніву. Печорін сумнівається в усьому: в існуванні визначеної наперед долі, а отже, і Бога; у необхідності добра як умови людського життя; у всіх моральних дінностях. Це приводить його до висновку, що єдиною безсумнівною реальністю стає його власне „я”. Свободу своєї волі він робить принципом поведінки. Індивідуалізм Печоріна з категорії психологічної переходить у категорію світоглядну, філософську.

Свобода „для себе” обертається й іншим боком — вона спустошує людину, робить її життя безцільним. Така в результаті доля Печоріна, який їде подорожувати в Персію і по дорозі вмирає.

Відношення Лєрмонтова до Печоріна неоднозначне. Лєрмонтов приймає мужню критичну думку Печоріна, що руйнує традиційні погляди, його прагнення до дії і ствердження права на свободу. У цьому в умовах епохи реакції виявилися риси справжнього героїзму. Але філософію індивідуалізму (свободи „для :ебе”) Лєрмонтов засуджує як марну і соціально небезпечну.

Творчість Лєрмонтова стала етапом у розвитку російської громадської думки. Художні відкриття Лєрмонтова (нові форми лірики, реалістичний психологічний аналіз, діалектичне розкриття характерів, аналіз філософської концепції життя) проклали дорогу поезії Некрасова, Блока, Маяковського, прозі Тургенєва, Толстого, Достоєвського.

Реферат “Герой нашого часу” Лермонтова

“Герой нашого часу” Лермонтова

Багато письменників різних епох і народів прагнули відобразити свого сучасника, через нього доносячи до нас свого часу, свої ідеї, свої ідеали. Який він, молодий чоловік, різних епох? Пушкін в романі “Євгеній Онєгін “зняв молодої людини 20-х років: розумного, незадоволеного існуючої дійсністю, життя якого так і пройшла без користі. Не встигли відгриміти пристрасті навколо Онєгіна, як слідом за ним з’явився інший герой – Григорій Печорін, молода людина, що представляє покоління 30-х років XIX століття з роману

М.Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”. І знову та ж доля, трагічна, неординарна. Пристрасне прагнення героїв зрозуміти сенс життя, пошуки істини, з одного боку, і безцільне, паразитичне існування, з іншого боку, – це трагічний розлад мрії і дійсності. Слідом за ними в літературі з’являється ціла галерея героїв свого часу: тургенєвський Базаров, натура абсолютно протилежна Онєгіну і Печорину, Андрій Болконський і П’єр

Безухов – найкращі представники передового дворянства з роману Л. Толстого “Війна і мир”. Чому ж досі суперечки про Онєгіні і Печоріна дуже злободенні, хоча спосіб життя в даний час зовсім інший. Все інше: ідеали, цілі, думки, мрії. На мій погляд, відповідь на це питання дуже проста: сенс людського існування хвилює всіх, незалежно від того, в який час MJI Живемо, про що думаємо і мріям.

Особливо поглибленим психологічним аналізом характеризується Центральна частина роману – “Щоденник Печоріна”. Вперше в російській літературі з’являється таке нещадне оголення героєм своєї особистості. Переживання героя аналізуються ним же зі “строгістю судді і громадянина “. Печорін говорить: “Я досі намагаюся пояснити собі, якого роду почуття киплять у грудях моєї “. Звичка до самоаналізу доповнюється навичками безупинного спостереження за оточуючими. По суті всі відносини Печоріна з людьми є своєрідними психологіч ними експериментами, які цікавлять героя своєю складністю “на час розважають удачею. Така історія з Белою, історія перемоги над Мері. Схожою була психологічна “Гра” з Грушницким, якого Печорин дурить, заявляючи, що Мері він небайдужий, щоб потім довести його плачевну помилку. Печорін розмірковує про те, що “честолюбство є не що інше, як прагнення влади, а щастя – всього лише пихата гордість “. Якщо А.С. Пушкіна прийнято вважати творцем перше реалістичне віршованого роману про сучасність, то, на мій погляд, Лермонтов є автором першого соціально-психологічних роману в прозі, його роман відрізняється глибиною аналізу психологічного сприйняття світу, зображуючи свою епоху, Лермонтов піддає її глибоке критичному аналізу, не піддаючись ніяким ілюзіям і зваблювання. Лермонтов показує всі самі слабкі сторони свого покоління: холодність сердець, егоїзм, безплідність діяльності. Реалізм “Героя нашого часу” багато в чому відмінний від реалізму пушкінського роману. Відсуваючи убік побутові елементи, історію життя героїв, Лермонтов зосереджує увагу на їх внутрішньому світі, детально розкриваючи мотиви, що спонукали того чи іншого героя на будь вчинки. Автор зображує всілякі переливи почуттів з такою глибиною, проникливістю і детализированностью, якої ще не знала література його часу.

Багато хто вважав Лермонтова попередником Льва Толстого, І з цим я абсолютно згодна, саме у Лермонтова Толстой навчався прийомам розкриття внутрішнього світу персонажів, портретному майстерності і мовному стилю. З творчого досвіду Лермонтова виходив і Достоєвський, проте роздуми Лермонтова про роль страждань у духовному житті людини, про роздвоєння свідомості, про крах індивідуалізму сильної особистості перетворилися у Достоєвського в зображення болючою напруженості і болісних страждань героїв його творів.

Бунтівна натура Печоріна відмовляється від радощів і душевного спокою. Цей герой вічно “просить бурі”. Його натура занадто багата пристрастями й думками, занадто вільна, щоб задовольнятися малим і не вимагати від світу великих почуттів, подій, відчуттів. Самоаналіз необхідний сучасній людині, щоб вірно співвіднести свою долю і призначення з справжнім життям, щоб зрозуміти своє місце в цьому світі. Відсутність переконань – справжня трагедія для героя і його покоління.

У “Журналі Печоріна” відкривається жива, складна, багата, аналітична робота розуму. Це доводить нам не тільки те, що головний герой – фігура типова, але й те, що в Росії існує молодь, яка трагічно самотньо, Печорін зараховує себе до жалюгідних нащадкам, які поневіряються по землі без переконань. Він говорить: “Ми не здатні більш до великим жертвам ні для блага людства, ні навіть для власного нашого щастя “. Ця ж думка повторюється і в Лермонтова у вірші “Дума”: Багаті ми, ледь з колиски, помилками батьків і пізнім їх розумом, І життя вже наc томить, як рівний шлях без мети, Як бенкет на святі чужому.

Кожному істинно російській людині стає не по собі від думки, що М.Ю. Лермонтов рано пішов з життя. Вирішуючи моральну проблему мети життя, головний герой його твору Григорій Печорін не зміг знайти застосування своїм здібностям. “Навіщо я жив? Для якої мети я народився . А адже, вірно, було мені призначення висока, так як я відчуваю в душі сили неосяжні “, – пише він. У цій невпевненості і лежать витоки відносини Печоріна до оточуючих людей. Він байдужий до їх переживанням, тому він, не замислюючись, перекручує чужі долі. Пушкін писав про таких молодих людях: “Двоногих тварюк мільйони для них назву одне”. Користуючись пушкінськими словами, про Печоріна можна сказати, що в його поглядах на життя “Відбився століття, і сучасна людина зображений досить вірно, з його аморальної душею, себелюбному і сухий “. Таким побачив своє покоління Лермонтов.

Твір за романом “Герой нашого часу” Лермонтова

У романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу» описується життя молодого офіцера Печоріна.

Образ Печоріна уособлює собою особливості молодого покоління, що жив в 30-х роках 19 століття.

Виходець з аристократичного суспільства, Печорін стоїть на щабель вище представників свого класу того часу. Це розумний і освічений парубок, але надто самозакоханий і самовпевнений в собі.

Він дуже точно і яскраво дає оцінку оточуючим його людям, але робить це зі злою іронією і сарказмом, підкреслюючи недоліки і слабкі сторони людини. Йому нічого не варто принизити і образити, використовувати в своїх корисливих цілях і навіть вбити.

До всіх подій, що відбуваються в його житті, Печорін відноситься з почуттям пересичення і розчарування розпещеного людини.

Своїм світоглядом і поведінкою Печорін протиставляє себе всьому суспільству, яке його заперечує, він є «зайвою» фігурою в цьому світі.

У Печоріна немає вірних і відданих друзів, так жертви як він не здатний вникати в почуття і думки іншої людини.

Хоча він з часткою критики ставиться до себе, неупереджено оцінюючи свої неприємні вчинки, Печорін занадто гордий і задоволений собою.

Печорін – розважлива людина, всі його вчинки підвладні розуму, але не велінням серця.

Він розчарований життям, у нього немає ніяких цілей, він сам себе порівнює з «моральним калікою», людиною, в якому атрофована найкраща частина душі.

Ставлення Печоріна до жінок – це ще один спосіб задовольнити своє честолюбство. Йому доставляє величезне задоволення підпорядкувати людини своїй волі, вселити йому почуття страху і схиляння, закохати в себе, а добившись цього – принизити і насолоджуватися стражданнями своєї жертви з почуттям власної переваги.

У своєму прагненні «любити весь світ», Печорін всім приносить тільки біль і страждання.

В натурі Печоріна борються суперечливі почуття: прагнучи до великого, він робить низькі підлі вчинки, і звинувачує в цьому суспільство, в якому він живе.

Вся трагічна сутність Печоріна в тому, що він не зміг знайти свого призначення в житті, не зміг використовувати свої благородні пориви душі на благо навколишнього суспільства.

У творі “Герой нашого часу” письменник розкриває безліч тем та ідей, пов’язаних безпосередньо з людської життям і побутом. У твір також є тема взаємонерозуміння в стосунках і проблема не взаємної любові.

З розповіді ми знайомимося з Максим Максимович, людиною, яка пережила чимало. Він розповідає офіцеру, який приїхав на Кавказ історію про Печоріна і його покійну кохану Белу. Живучи на Кавказі, Печорін дуже сумував, адже робити там було практично нічого. Але в один день він закохується в дівчину на ім’я Бела і ось вже через деякий час він відвіз її жити до себе в будинок. Але через деякий час його любов слабшає, що дуже ображає Белу, адже вона всім серцем любить Печоріна. І ось через деякий час відбувається переломний момент, Белу викрадає бандит Казбич, ранить її, і кидає її по дорозі, а через два дні Бела вмирає. Це дуже ранить Печоріна, незважаючи на його холодність до неї і він їде жити до Грузії. Розповівши цю сумну історію, Печорін прощається з оповідачем, молодим офіцером.

В цьому розділі ключовою проблемою автор намагався виділити проблему людського егоїзму. Як би показуючи нам, наскільки Печорін егоїстичний по відношенню до своєї колишньої коханої Белі. Відкрившись йому, вона починає йому швидко набридає, через відсутність труднощів йому просто перестає бути цікаво. В цьому і розкривається егоїзм Печоріна.

Скоро по прибуттю в місто Владикавказ герой знову зустрічається зі старим другом, Максим Максимович, прогулюючись вулицями вони зустрічають того ж Печоріна, але він швидко відрікається від свого старого друга і їде в Персію. Ображений і ображений даним фактом Максим Максимович приймає рішення віддати щоденники Печоріна, які знаходяться у нього вдома, і віддає їх оповідачеві.

Незабаром оповідач дізнається, що Печорін вмирає по дорозі з Персії до Росії, внаслідок чого оповідач публікує його щоденники як літературний твір, назвавши його “Щоденники Печоріна”. “Щоденники” складаються з трьох розділів, в яких описуються події, що відбувалися з Печоріним до зустрічі з Белою.

У них описується і дивовижна поїздка Печоріна в Тамань, де його мало не вбивають, його знайомство з княжною Мері й надалі, також його поєдинок зі старим другом з якого він виходить переможцем, після чого його і відправляють в покарання на Кавказ в фортецю N, де він знайомиться з Белою.

Я вважаю, що головною проблемою обговорюваної в творі, є наймерзенніші сторони людської особистості, такі як егоїзм, безпідставна злість, заздрість і т.д. Автор старанно і детально описує ці проблеми через характери персонажів даного твору, щоб краще донести його зміст і посил.

Ссылка на основную публикацию